Коли важливіший чистий город…

На лемент Килини вже позбігались сусіди. Обліпили тини, мов птахи, і тут-таки все почуте обговорюють. Килина ж, побачивши глядачів, рада була старатись. Уже що тільки не казала геть ошелешеній невістці. Врешті, втомившись від галасу, перевела дух і голосно, аби всі сусіди те почули, сказала:

— Щоб я тебе таку-сяку тут більше не бачила. Зроду-віку в нас у родині ледацюг не було. Так осоромила перед людьми.

Килинина невісточка ні слова не сказала. Тихцем пройшла повз свекруху, лише сильніше обійняла немовлятко на руках. Зайшовши в дім, ступила до серванта, розподілила в спеціальну коробочку все, що повинна була прийняти Килина сьогодні ввечері і вранці. Навіть не складаючи, закинула в сумку речі сина і свої, вийшла, так ні слова Килині не сказавши.

Я попросила Гальку купити, так вона каже, що одна пластинка тисячу гривень коштує, а мені ж треба три на місяць.

Уже через три дні Килина таки зателефонувала невістці:

— А де ти оте все, що професор приписав, брала? Я попросила Гальку купити, то вона каже, що одна пластинка тисячу гривень коштує, а мені ж треба три на місяць. А оті, що по-іностранному написано, так узагалі в нас не випускають і аналогів нема. То що мені робити? Ти оце поїхала, чогось образилась, а я що, Богу душу тут повинна віддати?

Наталя не відповіла нічого. Вимкнула телефон і вийняла сімку. Все, вона більше не може, не має ні фізичних, ні душевних сил.

Рік тому, якраз перед появою її синочка, чоловік не впорався з авто на слизькій дорозі. Вона погано пам’ятає, як проводжала його в останню путь, як її забрала «швидка», і вже на ранок вона стала матір’ю. Їй нічого не хотілось. Усе, що її оточувало, здавалось непотрібним і абсолютно недоречним без коханого чоловіка. Сина годувала і колисала механічно — ​бо казали так робити.

Із заціпеніння вивів дзвінок. «Зі свекрухою твоєю геть погано. Кажуть, сина не надовго переживе». Рішення прийняла миттєво. Лиш отримавши виписку, одразу продала столичну квартиру. Вклала частину грошей у будівництво нової, аби син все ж мав щось своє, коли підросте, і поїхала рятувати свекруху. Не жила той рік — ​існувала. Спати не мала коли, бо доглядала і свекруху, і свого малого синочка. Дитя було неспокійним, та й свекруха потребувала її цілодобової присутності.

Добре, що гроші мала. Виписувала найкращих спеціалістів з усіх куточків, аби приїздили й оглядали недужу. Купувала все, що приписували, і врешті Килина таки повернулась до нормального життя. Спочатку вона її по кімнаті водила, потім по двору. Врешті жінка настільки окріпла, що сама почала ходити — і тут…

Не хотіла Наталя її ні знати більше, ні чути. Хай сама вишуковує через знайомих усе, що необхідно для одужання. Добре хоч вистачило розуму не всі гроші на Килину витратити. Ось у квартиру нову в’їхали з сином. Не думала, що так буде. Хотілось вік звікувати біля чоловікової матері, бо ж сама сирота. Але вже, як є. Лише сина потрібно навчити: ​не всі заслуговують на добре ставлення. Декому важливіший чистий город.

Анна КОРОЛЬОВА

Нагадаємо, один помідор — майже кілограм, а перець розміром з літрову банку!