«О Боже! Що в Білорусі діється? Це ж Майдан, тільки в іншім форматі…»
Респект новоспеченому членові клубу «важковаговиків слова» Павлу Олеху, який один із-поміж конкурсантів побачив на цій світлині реакцію на протести сябрів проти зухвальства Лукашенка. Але далі зачитаю листа, котрий не тільки нас звеселив, а й надихнув та додав сил, адже надійшов із батьківщини Тараса Шевченка
«Доброго дня, шановні пані та панове! Хочу подякувати за вашу працю, за сторінки чудового журналу, хоч і невеличкого, але цікавого. Сьогодні і я вперше спробую свої сили у конкурсі на кращий підпис до фотографії, — звернулася до нас Вікторія Первушина. — А пишу вам із мальовничого села Шевченкове, колишньої Кирилівки — батьківщини Кобзаря. У нас, як і в кожній сільській родині, є своє господарство. Тож не дивно, що і з нашою живністю траплялися кумедні історії. Кілька з них оповім.
Одного разу я вивісила на вулиці прання. Тут когут вилетів на шворку, де висіли мої штани, — сидить, гойдається. А діти сміються: «Мамо, це півень твої штани міряє!». А наступного разу вже наш великий гусак підійшов і з усієї сили став тягнути за бюстгальтер. Усі знову сміються: «Гусаче, ти його на що одягати будеш?».
Пані Вікторіє, кілька років тому ми з редакцією побували і в Каневі, де похований Тарас Григорович, і в сусідніх від вас Моринцях, де він народився. А от у Кирилівку тоді вже не змогли доїхати, бо вечоріло. Тож наступного разу обов’язково завітаємо, ще й на вашу вулицю Сошенка, щоб побачити описаних вами героїв…
А поки що дякуємо за дружбу, яка в нас зав’язалася. З ваших рядків і розпочнемо читати підписи на нинішній тур. Лише перед тим я ще раз попрошу всіх, хто зараз отримує по два випуски «Так ніхто не кохав»/«Читанки для всіх» подарувати один із одержаних комплектів комусь зі своїх друзів, сусідів чи колег. Тобто стати нашим рекламним другом. Вам точно не буде соромно за такий презент. А якщо ваші друзі, сусіди чи колеги приєднаються до нашої компанії і стануть читачами — будемо безмежно вдячні.
* * *
В господарстві нині свято —
Хазяйнує в кухні тато:
Курям — крихти із хлібця,
Барбосу — супчик із м’ясця,
А малому кошеняті
Дуже треба рибу дати. Величезну!
(Вікторія ПЕРВУШИНА, с. Шевченкове Звенигородського району Черкаської області).
* * *
Аби на нову кухню подивитись — домашні наші навіть помирились.
* * *
Ремонт зробили, мабуть, вдало, що їх це так зачарувало.
* * *
Поспинались на вікно якось необачно — все тому, що за вікном пахне дуже смачно!
(Леонід ХМІЛЕВСЬКИЙ, с. Дерно Ківерцівського району Волинської області).
* * *
За вікном добра немало:
Пиріг, риба, кусень сала…
Згуртувалися звірята,
Щоб якось усе дістати!!!
(Тетяна КАЩЕЙ, с. Четвертня Маневицького району Волинської області).
* * *
«Опозорив ти мене та усю родину!» —
Так кричала Марічка на бідну дитину.
Та не бачила вона, що в вікні стояли
Півень та його дружина Курка,
Барс та його подруга Мурка,
Й на усю оцю картину вони стиха поглядали.
(Аліна ГРИНЧУК, с. Диковини Горохівського району Волинської області).
* * *
«Гей, господар! Досить спати!
Нас вже час погодувати!»
* * *
«Ой як же красиво в будинку людей!
Не так, як у світі тварин та курей!»
(Оксана МУСІЙЧУК, м. Луцьк).
Кури, котик і собака витягнули
шийки — ще не бачили ніколи вони посудомийки!
(Зоряна БОЙЧУК, с. Лобачівка Горохівського району Волині).
* * *
Майстер-клас
Гей, господарі і гості, —
Ми до вас у запорожці!
* * *
Бач, засіли до стола —
Видно, пенсія прийшла!
Друзі, геть думки сумні —
Розкошуєм… аж три дні!
Ну а там знов будем хором
Здобувать підножний корм.
* * *
Кажуть, можна в них на свято
Під вікном колядувати
Й так розжитись на харчі…
Жаль — раз в рік, товариші.
Ну а тут така фігня —
Їсти хочеться щодня.
* * *
Вже терпіть немає сили —
Знов все випили і з’їли!..
Годі ремствувать, базіки, —
Йдем у бременські музики!
(Миколай ШОСТАК, м. Луцьк).
* * *
Просили півника: не галасуй!
Своїх господарів ти спозаранку не турбуй.
Не слухавсь півник. Все кричав, кричав…
І докричався, що у суп попав!
* * *
— А ну віддайте півника, кати,
Вас просять кури, і собаки, і коти.
І не думайте нас залякати —
Бо ми можемо і в Гаагу написати.
* * *
Дві курочки, пес і кіт
Затягують паски.
Їх не пускають на обід,
Бо забули маски.
* * *
«О Боже! Що в Білорусі діється?
Це ж Майдан, тільки в іншім форматі!
А наші господарі все життя мріяли
Виїхать туди до дітей старість стрічати…»
* * *
Брехали нам, що півника лисичка вкрала.
Он ж він обскубаний лежить.
Ну, ви забрехались, ми — забастували.
Тепер самі себе пильнуйте і яйця несіть.
(Павло ОЛЕХ, м. Любомль Волинської області).
* * *
З голодом тварини нині один на один!
Зась до хати — не пускає клятий карантин!
Та й господар смокче лапу, бо нема бабла!
Всіх дістав коронавірус! Ось такі діла!
* * *
Ноу-хау в Україні є вже: ось — будь ласка!
Проти ковіду є захист — це віконна маска!
Цей сюжет — у натурі, а не світлина з казки:
«Мінздоров» нам пропонує склопакетні маски!
(Валерій НЕКРАСОВ, м. Луцьк).
Підсумки «Стоп-Кадру» № 7 (2020)
ІІІ місце (50 гривень призових)
Надворі траур, капають сльозинки —
Друзі півника зібрались на поминки…
(Дмитро КЛИМЧУК, м. Луцьк).
ІІ місце (75 гривень призових)
Не пускаєте у двері —
Зазирнем в віконце…
Ходить господиня гарна,
Як те ясне сонце.
Щось смачнесеньке готує,
Добре носик чує.
Видно, гості будуть в хаті —
Усіх почастує…
Щось там вариться, печеться,
Аж слинки течуть...
Що зостанеться зі столу —
Нам теж подадуть!
(Валентина КЛЮЧНІКОВА, м. Луцьк).
І місце (150 гривень призових)
— А у нас в квартирі «Віскас»!
— А у вас?
— А у нас смачненька кістка!
— А у вас?
— А у нас пшона багато!
Але нам пора тікати,
Щоби кісткою не стати!!!
(Тетяна КАЩЕЙ, с. Четвертня Маневицького району Волинської області).
Тур № 8:
Сьогодні запрошуємо помізкувати над підписами до цієї доволі колоритної світлини.
Кожен учасник може запропонувати до 22 вересня будь-яку кількість варіантів і надіслати їх нам на адресу: 43025, просп. Волі, 13, м. Луцьк, «Читанка для всіх», або на електронну – [email protected].
Не забудьте вказати свої дані, щоб отримати 250 гривень призових. Хай щастить!
