Усіма дорогами, які йому простеляла доля, Юрій Леуш ішов однаково бадьоро та впевнено.
Не стало відомого енергетика та затятого шанувальника велоспорту Юрія Леуша (Фото)
Він багато літ керував Волинськими магістральними електромережами, згодом був заступником директора з охорони праці у «Волиньобленерго». Але, окрім обов’язків на цих відповідальних посадах, мав і надзвичайно цікаві захоплення, завдяки яким його знали і поважали менканці нашого краю (газета «Волинь-нова» у статті «Відкриваємо світ на двох колесах» від 8 квітня 2014 року детально описала цю сторінку його життя)
Юрій Леуш вздовж і впоперек об’їздив з однодумцями Карпати, осилив навіть Говерлу. Всі деталі велопоходів ретельно фіксував на папері. З таким аматорським «довідником» можна було й новачку сміливо сідати і — в путь. Розписував усе: де зупинитися, де погана дорога, де нещадно вирубали ліс, а де варто шукати шикарні поляни афин, чорниць по-нашому.
Після багатоденних подорожей у горах доїхати щороку до Берестечка на відзначення річниці битви між козацьким та польським військом було для нього справою геть простою. Завжди намовляв однодумців скласти йому компанію. І такі неодмінно знаходилися.
Він однаково сміливо брався за справи абсолютно різного масштабу, і всі йому вдавалися.
Юрій Михайлович умів заохотити до руху. Навіть узимку, коли по заметених дорогах не покрутиш педалі, з товаришами освоїли буєри, які наввипередки з вітром могли гнатися по заледенілому Світязю. Він однаково сміливо брався за справи абсолютно різного масштабу, і всі йому вдавалися.
Незабаром ми мали зустрітися і написати про його колег по хобі, перших велотуристів Луцька. Вже нашукали купу фотографій. А потім планували заїхати до 90-річного енергетика Сергія Розкладая (таких багатих на спогади героїв Юрій Михайлович «підкидав» часто, він знав усе і всіх у «Волиньобленерго», фактично всі історичні розвідки про цю галузь робилися з його легкої руки).
За вихідні я мала підготуватися до інтерв’ю, а він — показати внучці з Лівану Волинську Голландію. Я готова, а він… Світла пам’ять вам, Юрію Михайловичу.
І досі не віриться, що не стало такої людини...
