Нещодавно Україна відсвяткувала День матері. Нині це свято узаконено в державі. Але ще задовго до цього вчителька з волинського Полісся Олександра Кондратович заговорила про необхідність вшанувати жінку-матір. У 1974 році в камінь-каширській районній газеті з’явилась публікація за її підписом. У ній педагог порушувала це питання, ділилася досвідом проведення уроку, присвяченого жінці-матері...
Нещодавно Україна відсвяткувала День матері. Нині це свято узаконено в державі. Але ще задовго до цього вчителька з волинського Полісся Олександра Кондратович заговорила про необхідність вшанувати жінку-матір. У 1974 році в камінь-каширській районній газеті з’явилась публікація за її підписом. У ній педагог порушувала це питання, ділилася досвідом проведення уроку, присвяченого жінці-матері. На освітянській ниві Олександра Павлівна пропрацювала більш як п’ятдесят років. Вчителювала у сільських школах, займала посаду заступника директора Луцької середньої школи № 19, очолювала обласну організацію педагогічного товариства України, читала лекції в інституті вдосконалення вчителів. Відома вона на Волині і як етнограф, збирач пісенного фольклору. Вінцем її творчої праці стали збірки «Калиновий квіт Полісся», «Як у лузі калинойка з квітками», «Весілля на Поліссі», «Народини» та «Коса ж моя шовковая». Свою любов до народної творчості жінка пояснює так: «Я ж виросла з піснею. Завжди чула її у нашій родині. Пригадую, у перші повоєнні напівголодні роки я, школярка, товчу просо, а баба і тітка Юстиня виводять «Ой давно-давно я в роду була, моя стежечка терном заросла». Так тужливо, що душа плаче. Я любила цю пісню. Нині маю п’ять її варіантів. Ось цю пісню я й відіслала в обласний будинок народної творчості першою». Коли зайшла мова про улюблені страви Олександри Павлівни, то вона зізналася, що нерідко й зараз готує давні поліські. Вони нехитрі. Зате корисні для здоров’я. Пропонуємо кілька рецептів.
КВАСОК Для цієї страви треба мати будь-які трубчасті сухі гриби — маслюки, бабки, підосичники, білі. Замочуємо їх на кілька годин, промиваємо, зціджуємо воду, ріжемо соломкою. Знову промиваємо. Заливаємо водою. Варимо до готовності. Додаємо нарізану соломкою картоплю. Каструлю ставимо на плиту, варимо. Коли складники будуть готовими, вливаємо сік з квашеної капусти — квас. Від нього, певне, й пішла назва страви. Заправляємо підсмаженою олією, даємо прокипіти. В кінці варіння додаємо потовчений з сіллю часник і дрібно посічену ріпчасту цибулю.
БОБІВНИК Квасолю (на Поліссі її звуть бобами) намочуємо на ніч. Зливаємо воду, промиваємо і ставимо у каструлі на плиту. Окремо відварюємо картоплю. Співвідношення її з квасолею 1:1. Усе добре розминаємо, засмачуємо салом з шкварками або підсмаженою на олії морквою і цибулею. Тоді тремо сиру картоплю на тертці, як на деруни, додаємо яйце (у піст можна обійтися без нього), солимо, викладаємо масу ложкою на сковорідку, а на неї — розтовчену картоплю і квасолю, знову ложку натертої картоплі, притискуємо масу, обсмажуємо на олії з обох боків. Подаємо з сметаною. Можна з квашеною капустою чи просто шкварками.
СВИРІПКА Основний її компонент — дика лобода, яку господині, прополюючи городи, викидають. І даремне. Страва з неї дуже смачна. «З’їсте її кілька разів — і забудете про авітаміноз», — стверджує Олександра Павлівна. Молоду лободу треба промити, подрібнити, ошпарити кип’ятком, скласти у каструлю. Туди ж слід додати трохи провареного пшона, масла, солі. Тушкувати. Коли страва буде готова, викладіть у тарілки, засмачте шкварками. Споживати можна як окрему страву.
ПИРОГИ З БУРЯКАМИ Їх пекли у поліських селах найчастіше на свята. Тісто готували як звичайно (найчастіше то було житнє, діжкове), а ось начинку до пирогів — складну, з червоних буряків, сушених яблук, груш-дичок, чорниць. Буряки пекли. Ставили у казанку з водою в піч, щоб вмліли. Коли були готові, терли їх на тертці. Сухофрукти варили, видаливши перетинки, насіння. Тоді протирали — і начинка готова. Пироги з буряками смакували особливо взимку.
