А диплом від Книги рекордів Гіннесса черкащанам вручили в прямому ефірі програми «Ранок з Україною».
Усі інструменти цього ансамблю зроблено із… сірників (Відео)
«Найкращий мій відпочинок — за столом із купою запалків», — каже Богдан Сенчуков (на фото — ліворуч) із Жашкова Черкаської області. Нещодавно він разом із гуртом, для якого виготовив інструменти власноруч, за поданням Національного реєстру рекордів України потрапив до Книги рекордів Гіннесса. Це єдиний в країні та світі «сірниковий» ансамбль. Саме з цього матеріалу всі 14 інструментів, на яких грають музиканти. Гармонь, бандура, скрипка, гітара, кобза, барабани... Щоб їх змайструвати, Богданові Сенчукову знадобилося 10 років і 150 тисяч сірників!
Усе почалося із «Санта-Марії» Христофора Колумба
«У дитинстві я полюбляв створювати щось своїми руками з картону, дерева… Сірниками захопився через те, що це піддатливий у роботі матеріал, із якого можна виклеїти будь–яку деталь, вишліфувати різної форми фігури. А ще з ним просто цікаво працювати. Головне — мати терпіння. Сірники ламаються, можуть розшаруватися, десь не приклеїтись так, як потрібно. Це дуже кропітке заняття, що вимагає неабияких зусиль і вмінь та може тривати від двох місяців до двох років. Усе залежить від розмірів та складнощів виготовлення того чи іншого виробу. Наприклад, на скрипку я використав 7000 сірників та два місяці роботи, а ось на гітару — майже рік та 25000 сірників», — розповідає Сенчуков.
«У 14 років я закінчував дев’ятий клас і перед іспитами, щоб заспокоїти нерви, почав майструвати корабель Христофора Колумба «Санта–Марія». Мама казала, щоб не займався цим, а вчився. Але я продовжував. Працював пів року. Корабель подарував дідусеві… Коли виготовив на замовлення модель байка — найбільше дивувалися, як зробив із сірників круглі колеса. Я клав їх уздовж, через кожні пів сантиметра трохи надломлював», — згадує Богдан.
Щоб виготовити гітару, потрібно 8–10 годин безперервної праці.
Тепер у його «сірниковій колекції» паровози, автомобілі, кораблі…і навіть трактор Т-150К, який він зробив під час навчання в Жашківському аграрно–технологічному професійному ліцеї.
Ейфелеву вежу заввишки 50 сантиметрів Богдан Сенчуков «будував» протягом трьох років. «Вона мала бути вищою. Проте не мав ні креслень, ні шаблонів. Просто клеїв сірник до сірника, навіть не в стик, а на ребро. Ось ця вежа і стала для мене найскладнішою та тією, завдяки якій навчився бачити свої помилки», — розповідає майстер.
А головним в «оркестрі» сіркачів став шкільний учитель музики
Створити ж унікальні музичні інструменти Богдана надихнув його вчитель музики Іван Суховий, який тепер є керівником «сірникового» ансамблю. «Ідея виникла після того, як я подарував на день народження Івану Івановичу макет баяна з сірників. Він сказав: «От якби зробити з них інструмент. Такий, щоб ще й грав». Іван Суховий віддав мені свою найкращу гармонь і запропонував залишити лише металеву механіку та міхи, а всі пластикові та дерев’яні деталі замінити на сірникові. Працював чотири місяці. Так у 2011 році з’явився перший музичний інструмент із 18000 сірників — гармонь «Єдність». Другою стала гітара «Душа». Третьою — скрипка «Білосніжка», після якої й «народився» «сірниковий» ансамбль… Щоб створити певний інструмент, потрібно дотримуватися чітких його розмірів, інакше він не звучатиме. Тому я беру за зразок звичайний, вивчаю його будову і… до роботи! З Іваном Івановичем ми їздили до майстрів. Ті дивувалися, що хочемо виготовляти такі незвичні речі із сірників. Бо зазвичай їх роблять з твердих порід дерев: клена або ялини. Сірники нелогічно використовувати. Їх виготовляють з осики. Це — найм’якше дерево… Безперечно, не завжди з першого разу все вдається.
Якщо не відшліфувати всередині — гітара буде мляво звучати. Щоб її виготовити, потрібно 8–10 годин безперервної праці. Якщо деки залишити недоробленими на наступний день, їх покрутить.
Траплялися й невдачі: поламані грифи, гнуті дека. Доводилося продумувати підсилення у деталях так званою рамою–опорою, змінювати клей. Постійно працюю над удосконаленням своїх робіт, вигадую різні методи склеювання сірників, експериментую. Адже для мене — це виклик: створити інструмент, який звучатиме повноцінно. У гітарах роблю два шари — уздовж і поперек. Шліфую лист, вирізаю форму деки. Клею дерев’яні пружини. Потім берусь за боковину, вирівнюю. Якщо не відшліфувати всередині — гітара буде мляво звучати. Щоб її виготовити, потрібно 8–10 годин безперервної праці. Якщо деки залишити недоробленими на наступний день, їх покрутить. З дерева довелося зробити раму і гриф — щоб інструмент не скорочувався, його треба посилювати залізними або дерев’яними елементами. Безліч раз пробував звучання. Коли щось не влаштовувало, міняв деталі».
За словами Богдана Сенчукова, кожен інструмент має свою історію та назву: «Наприклад, у гітару «Душа» я дійсно вклав усю душу. Найбільше моє досягнення — гербас — це бас–гітара у формі українського герба. Бандуру виготовив до 200–річчя від дня народження Тараса Шевченка. Зобразив на ній його невеликий портрет. Гармонь «Єдність» має взагалі свою особливість у назві: сірники в єдності формують шедевр, єдність майстра із музичним керівником — сірниковий ансамбль, єдність людини з Богом — життя, сповнене радості та успіху».
«А слава… вона минає. Якось ми з ансамблем грали в одному місті, зал був повний. Тоді я відчував, як люди цінують це, як їм цікаво бачити щось нове. Наступного дня мені вже хотілося такої слави, щоб відчути вир емоцій, але цього вже не було. Тому намагаюся шукати баланс, щоб не загордитися, а бути майстром і займатися тим, що мені до душі», — щиро ділиться своїми роздумами про популярність Богдан Сенчуков.
Ольга ВЕКЕРИК.
За матеріалами: gazeta.ua, ukurier.gov.ua, uain.press.
