Марк Твен одружився незайманим у 34 роки

31-річний журналіст Семюель Клеменс 1867-го піднімається на борт туристичного корабля «Квакер-Сіті». У кишені його модного жакета квиток і пачка свіженьких доларових купюр. Це подарунок полковника МакКомба, давнього прихильника Клеменсової творчості. За кілька хвилин письменник вирушить у круїз Європою та Близьким Сходом. Планує написати оповідь «Простаки за кордоном».

— Франція, Італія, Греція, Росія, Палестина, — ​бурмоче під ніс маршрут подорожі, крокуючи до своєї каюти.

— Це він! Це Марк Твен!– несподівано вигукує одна з пасажирок корабля і кидається йому назустріч.

Не звиклий до жіночої уваги й сором’язливий Клеменс, який публікується під псевдонімом Марк Твен, інстинктивно пірнає в найближчу каюту і швидко зачиняє за собою двері. Він досі не вміє поводитися з жінками й лишається незайманим.

— Чарльз Ленґ дон із Елмайра, штат Нью-Йорк, — ​раптом чути голос з іншого кутка кімнати.

П’яний довготелесий юнак підходить до письменника й дає йому склянку віскі.

— Клеменс, Семюель Клеменс, — ​приходить до тями і представляється той. — ​Вибачте за вторгнення. Я вже йду.

Але юнак наче не чує. Саджає гостя в крісло, доливає у склянку віскі й заводить розмову про своє життя. Скаржиться на скупість батька, сімейний вугільний бізнес й бідкається про долю красуні-сестри. Показує її фото. Клеменс закохується з першого погляду у Лайві і не може дочекатися, коли закінчиться подорож. А здобував її прихильність три роки. Пустив у хід увесь свій розум, освіченість і гумор. Та найбільше дівчина вподобала в письменникові його вміння перетворюватися на слухняну вівцю після кількох легких дотиків до її руки.

Я б перестав носити шкарпетки, якби вона лишень натякнула, що це аморально…

Батько Лайві дає Клеменсу 12 тисяч доларів, щоб той купив одну з місцевих газет. Він не хотів ганьбитися перед вищим світом Америки заміжжям доньки з простим журналістом. До вівтаря Семюель іде власником видання.

Перша шлюбна ніч стає великим випробуванням для нього. Брак досвіду та його вроджена безініціативність змушують Лайві взяти все у свої руки. Відтепер їхнє інтимне життя повністю залежало від її уподобань, настрою і самопочуття. Письменник опинився на короткому повідку. За рік подружнього життя вона навчила Семюеля виконувати всі свої забаганки й почала керувати ним і в повсякденні.

— Вона редагувала все, що я писав, — ​розповідав у листах до друзів Марк Твен. — ​Її втручання стосувалися не лише моїх творів, а й мене самого. Я б перестав носити шкарпетки, якби вона лишень натякнула, що це аморально…

Після смерті дружини 1904 року письменник почав проявляти інтерес до малих дівчат. Організував клуб дозвілля «Акваріум» для панянок віком від 13 до 15 років. Його любов була платонічною. Ставши у 50 імпотентом, Семюель знаходив утіху лише в спогляданні прекрасної половини.

— Коли він з’являвся в новому місці, то одразу шукав там маленьких дівчат, — ​згадувала його секретарка Ізабель Ліон. — ​Щойно його очі знаходили пару тендітних ніжок, ноги самі несли містера Клеменса туди. А якщо в дівчинки на голові ще й був пишний бант, то це для нього було вершиною блаженства.

А от відверті залицяння секретарки не викликали в нього нічого, крім відрази.

— Я просто не можу лягти з нею в ліжко, — ​писав у листі до приятеля. — ​Краще я зроблю це з восковим манекеном, ніж із цією жінкою.

Письменник помер, так і не піддавшись чарам пані Ліон. 21 квітня 1910 року він не опритомнів після чергового нападу стенокардії.

Читайте також: Ернест Гемінґвей: «Я ніколи не перестану кохати Хедлі і ніколи не розлюблю Полін…»

Джерело gazeta.ua.

Марина ЛУГОВА