Нам-бо давно не двадцять…

В погляді — неба просинь,

В золоті — обліпиха.

Ця неосіння осінь

Стала між нами тихо.

Плакати чи радіти?..

Я вже й сама не знаю.

Пізні осінні квіти

В долю свою вплітаю.

А журавлі у небі —

Парами, кільканадцять…

Може, а мо’,.. не треба?

Нам-бо давно не двадцять…

Може, це все даремно?

I за плечима — зливи.

Кожен із нас, напевно,

Бути хотів щасливим…

I за плечима — зливи.

Кожен із нас, напевно,

Бути хотів щасливим…

В погляді — неба просинь,

В золоті — обліпиха…

Ні, це ЛЮБОВ — не осінь

Стала між нами тихо.

с. Лище, Луцького району.

Євгенія НАЗАРУК

Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.