Якщо нічого не можна зробити, тоді просто приймаємо, – Далай-лама про коронавірус

Лавреат Нобелівської премії миру Далай-лама XIV уперше в історії провів діалог з українцями в прямому етері.  Це сталося 20 жовтня на запрошення найбільшої в Україні освітянської спільноти EdCamp Ukraine. 

Переглянути повний запис діалогу можна у фейсбуці. А «Українська правда. Життя» обрала декілька цікавих цитат Далай-лами на різні теми. 

Про глобальні виклики COVID-19

Так, ця хвороба. Дуже шкода, що вона прийшла. Але якщо згадати історію, у людських суспільствах різні хвороби з’являлися й зникали.  Тепер, через велику кількість інформації, через те, що ми живемо в цій новій сучасній реальності, увесь світ вже охоплений глобальною економікою, глобальними зв’язками. І тепер ми бачимо, що Схід залежить від Заходу, так само Південь – від Півночі, й навпаки. І от, коли з’являється така хвороба, вона стрімко поширюється світом.

Я дуже вдячний усім вченим, усім лікарям, медсестрам і медбратам, які дбають про хворих. Уже сталося як сталося. Але якщо тільки хвилюватися, втрачати надію, це не принесе користі. Зараз учені, лікарі займаються активною дослідницькою роботою, і нам необхідно зберігати відвагу, впевненість, необхідно й далі працювати. 

Якщо ми втрачаємо надію, якщо деморалізуємося, це шлях до провалу. 

Нам необхідно зберігати відданість, зберігати спрямування на ціль, і так ми зможемо всі проблеми подолати. Слід використовувати мозок, дивитися, що можна подолати, а що – ні. Якщо нічого не можна зробити, тоді ми це просто приймаємо, це частина реальності. 

Врешті-решт колись увесь світ може зникнути. Про глобальне потепління кажуть, що зміни відбудуться у наступні декілька десятиріч, що багато місць у світі стануть пустелею, і тоді це кінець людству на цій планеті. 

Мені 86 років, тому в мене не буде особливих проблем у наступні декілька десятиріч. А от молоді, вам, напевно, ще лишилося чимало десятиріч, і от у вас буде справжня проблема із глобальним потеплінням.

Про смерть

Тисячі років покоління змінюється за поколінням. І ми всі рано чи пізно мусимо піти, це природа.  Якщо ми занадто центровані на собі, сфокусовані на собі, думаємо: «Я, я, я», то важче прийняти ідею смерті. 

Якщо ми цілісно дивимося на все, тоді вона не так нас здивує. Ми можемо просто погодитись, що все, що має початок, має мати кінець. Ми – люди, у всіх людей буде кінець.т Але в той же час, і це насправді важливо, поки ви живі, ваше життя має бути наповнене змістом. 

Ми – соціальні істоти, і кожна людина, поки живе у суспільстві, може робити якийсь внесок, принаймні чимось сприяти загальному щастю, не створюючи проблем для людського суспільства.  І тоді, коли ви зробите останній подих, ви будете відчувати щастя, ви скажете собі: «Я прожив чи прожила своє життя зі змістом, я ніколи не створював чи створювала проблем із негативної мотивації». І тоді в останній момент у вас буде відчуття спокою.

Про щастя

Інколи ми забагато думаємо про те, що я хочу щастя і мені начхати на інших. Але це неправильно. Насправді щастя однієї людини повністю залежить від щастя всього суспільства. Тому найкращий спосіб знайти щастя – думати про інших.  Якщо хтось тільки егоїстичний і не думає про інших, це не принесе користі. Наприклад, селяни дбають про землю не тому що, у них є ця любляча доброта до землі, а тому, що їхнє життя залежить від неї. 

Так само і в нашому суспільстві. Оскільки наше щастя залежить від щастя суспільства, нам необхідно дбати про суспільство. 

Зараз світ стає меншим, усе взаємозалежно. Це стає очевидним. Тому в нас з'являється універсальна, загальна відповідальність за весь світ. Це дає глибинне задоволення. 

Так, якісь менші проблеми можуть траплятися. Але це – частина реальності. Завжди є можливість це подолати, якщо мислити ширше.

Про емоції

Зазвичай я кажу: справді, фізична гігієна – це важливо, але ще важлива й емоційна гігієна.  Тому що фізична гігієна необхідна для фізичного здоров’я, але без емоційної гігієни у розумі буде забагато збудженості, забагато гніву. 

Відповідно, потрібно більше уваги приділяти емоційній гігієні, так само як і фізичній. 

Тому тепер усе більше й більше вчених шукають методи, як зменшувати кількість гніву, тривоги, страху і як розвивати мир і спокій. Спокій розуму – це найголовніше.

 

 

Про незнання

Щодо відповідей на запитання я завжди кажу чітко: якщо я чогось не знаю, тоді я можу щиро сказати «Я не знаю». 

Був один випадок в Англії. Сивочолий джентльмен підійшов до мене після виступу (там було чаювання) і сказав: «Ви мали сміливість сказати, що ви не знаєте». Йому це дуже сподобалося. І я подумав: «Ага, значить англійці, навіть якщо не знають щось, то вони не будуть подавати вигляду» (сміється). 

Тому, якщо запитання щирі, можемо й посперечатися. Я люблю суперечки, тому що це наша традиція, традиція Наланди. Ми коли навчаємося, завжди маємо дебати і дискусії.

Про освіту

Я уже згадував, що у нас є внутрішній світ, є давнє знання, індійське знання про розум, про те, як зберігати спокій розуму, як контролювати гнів і страх. 

Цю інформацію можна отримувати з релігійного боку, але це не варто вважати частиною релігії. Це має стати академічними предметами.  У сучасну освіту, я думаю, необхідно включати елементи знань про наш розум, про психологію, тому що це може дати внутрішній спокій. Наразі сучасна освіта до уваги бере лише зовнішні, тільки матеріальні явища, але цього недостатньо. Необхідно також іще навчати знанню внутрішнього світу.  Це може бути щось світське, зовсім не пов’язане із релігією.

Про науковий підхід

У VIII сторіччі в Тибет царем були запрошені найкращі вчені з університету Наланди, як, наприклад, Шантаракшита – логік, філософ. І ми змогли зберегти його знання. 

Ми навіть до слів Будди ставимося так, що нам необхідно дослідити логічно, а чому Будда сказав так чи так. Якщо ми знаходимо якесь протиріччя, тоді ми маємо право відкинути слова навіть самого Будди, тому що в традиції університету Наланди дуже-дуже багато уваги приділялося раціональному осмисленню, а не просто сліпій вірі.

Якщо подивитися на сучасну науку, там теж покладаються не на віру, а на дослідження. Вони досліджують, ставлять відкриті питання; «а чому це, чому, чому».  Останні декілька десятиріч я дуже тісно спілкуюся із деякими вченими. Цілий ряд учених тепер активно зацікавилися розумом.

Про релігії

Для людей різні релігійні традиції – це корисно. Якщо релігія створює тільки проблеми, якщо цінностей у неї немає, тоді, звісно, необхідно відкинути релігію.  Але якщо подумати, яке справді послання несе релігія, – це любляча доброта. Нам потрібно це, а також прощення, терплячість, самодисципліна. Тому певною мірою різні релігії все ще корисні.

Якщо подумати, то всі релігії несуть послання любові та співпереживання. Для того, щоб посилити цю цінність, вони використовують різну філософію, різні концепції. 

Теїстичні релігії кажуть, що є творець, є Господь. Інші, нетеїстичні релігії, такі як джайнізм чи буддизм, кажуть, що немає концепції творця, – є самотворення.  Це різні філософії, але всі вони несуть послання любові. Відповідно, усі основні релігійні традиції надихають, всі несуть одне послання. Це основа гармонії, єдності між різними релігійними традиціями.

Я, як буддистський чернець, приділяю багато уваги розвитку релігійної гармонії.  Індія – гарний приклад. Тут усі основні релігійні традиції живуть спільно, і тут немає всередині країни міжрелігійного конфлікту. 

Наприклад, мусульмани: я ніколи не чув тут про конфлікт шиїтів і сунітів. У Сирії, в Афганістані ті ж самі мусульмани, але там є конфлікт між шиїтами та сунітами.

Індія – це добрий приклад, як усі світові релігії можуть співіснувати на основі взаємоповаги й навіть можуть навчатися одне в одного. Тому релігійна гармонія – це справді можливо, і я повністю відданий сприянню цій релігійній гармонії.

Про конфлікти

Коли ми народжуємося, то ми всі однакові. Ми всі всотуємо життя з молоком матері. От на такому рівні сім мільярдів людей на землі – всі однакові соціальні тваринки, які мають природне відчуття співпереживання за свою спільноту. 

Саме тому від самого народження ми маємо всередині відчуття альтруїзму, турботи про інших.

А війна – це коли ми повністю забуваємо про це відчуття єдності, про те, що люди – соціальні тварини. Коли ми на вторинному рівні дивимося на якісь відмінності, і тоді в нас розвивається сильне відчуття, що є «ми», і є «вони».

Але з народження, із дитинства в нас спершу немає ідеї «ми і вони». У дитинстві немає концепції моєї нації – їхньої нації, моєї релігії – їхньої релігії. Ми граємося разом. 

А коли ми отримуємо освіту, в нас поступово з’являється відчуття, що є «ми», а є «вони». І потім на основі цього виникають конфлікти, навіть сьогодні.

Про єдність

Я сильно відчуваю єдність із сімома мільярдами людей, куди б не поїхав, в якій би країні не був. Я завжди відчуваю, що ми однакові, ми єдині.  Так само і з українцями. У першу чергу, ви – люди. По-друге, ви так само європейці, у вас є спільна мова, спільна культура.  Тепер необхідно, щоб ви реалізували свою свободу. У тоталітарній системі центральна влада намагалася контролювати розуми людей. Але це все застаріло. 

Тепер ви бачите, що тоталітарні системи просто не підходять людському суспільству. Радянський союз розпався. Китай ще залишається тоталітарною системою, але й він врешті-решт зміниться. Тому що тоталітарні системи суперечать людській природі, не підходять вродженій в нас індивідуальній свободі.