«Кицька-сороконіжка», «Їжачок у тумані», «Фонтан» — найвідоміші роботи вуличного скульптора.
Костянтин Скритуцький збудував «український Новий Світ»
Він — автор «Літаючої корови», «Віслючка з візочком», «Кота з виделок»… А ще лавочок у вигляді розрізаного шматочка кавуна, горняток, зайців і котиків. І, звісно ж, «Їжачка в тумані» та Пейзажної алеї, яка у міжнародних путівниках Україною посідає перше місце серед сучасних туристичних об’єктів. Тут часто можна почути: «Це міг зробити тільки великий казкар!»
«Після встановлення Їжачка я прокинувся знаменитим…»
Костянтина Скритуцького називають «справжнім амбасадором українського мистецтва у світі». Копія однієї зі скульптур Пейзажної алеї прикрашає славетний квартал Монмартр у Парижі, а меморіал видатному бельгійському письменнику Марселеві Тірі був визнаний Королівською академією Бельгії кращим втіленням образу великого фламандця. Видатний італійський скульптор і художник Луїджі Серафіні спеціально приїздив до Києва, щоб побачити роботи Костянтина та назвав їх «українським Новим Світом».
У 2009-му Скритуцький створив пам’ятник головному герою легендарного мультфільму «Їжачок в тумані». Замість колючок — 5 тис. шурупів. Він сидить на високому пеньку. Тримає в лапках вузлик, ніби от-от збирається у мандрівку. І задумливо дивиться в далечінь. «Саме після встановлення Їжачка я прокинувся знаменитим», — розповідає скульптор.
Митець із посмішкою згадує історію, як директорка художньої школи, де він викладав, сказала новим учням і їхнім батькам: «Вам пощастило! Ви будете працювати в класі у скульптора Костянтина Скритуцького». Одна з матусь подивилася на неї і запитала: «Як? А ми думали, що він помер! Напевно, вже дуже старенький?».
«Люди переконані, що Пейзажну алею створив старезний дідусь з паличкою і бородою. Але об’єкт довірили 26-річному хлопцю. Іноді навіть руки опускалися, адже щотижня в проєкт доводилося вносити корективи: то газова труба, то водопровід, то потрібно перенести доріжки чи лавки. Не раз навідувалися сюди і «тітушки» від забудовника, який мав намір звести тут багатоповерхівки», — пригадує Костянтин.
«Спочатку з’явилася лава у вигляді котячої пащі. Тоді я вперше застосував керамічну мозаїку. Домовився із замовником, що роблю її за свої кошти. Якщо йому не сподобається — заберу собі, а якщо підходить — він зі мною розрахується. Через два тижні навколо цього кота була повністю витоптана територія і стояла черга людей, які хотіли в ньому сфотографуватися!» — розповідає Скритуцький.
«Побачивши у Києві Пейзажну алею, у столиці Казахстану і собі замовили мозаїчний парк»
Він працював із двома бригадами робітників, які до цього займалися ремонтами. Тому спочатку не могли збагнути, чого хоче від них автор. Скульптури були ще не облицьовані плиткою і виглядали трохи дивно, а іноді й страшно. «Робітники нервували. Вони звикли робити стяжку в квартирі, де їм усе зрозуміло. А тут якийсь хлопчина дає їм дивні завдання! Почали обурюватися, мовляв, це якийсь просунутий наркоман із буйною фантазією, який не знає, що ліпить. Навіть звільнятися хотіли, — згадує митець. — На щастя, привезли мозаїку. Вони почали її викладати. І тут — прозріли та зацінили!»
Цікаво, що одного разу на майданчик навіть приходив священник із церкви неподалік, настільки моторошною йому здалась тоді теж ще не завершена кішка-сороконіжка. «Ідея народилася раптово — тридцятиметрову стіну потрібно було чимось заповнити. Мені здалося, що ця кішка зацікавить і маленьких діток, і дорослих. Я не помилився — усі лізуть до неї в пащу, щоб зробити світлину. Ця довга киця задала тон усій Пейзажці», — каже Костянтин.
У «Їжачка в тумані» замість колючок — 5 тис. шурупів.
Згодом з’явилася ціла Країна див, де поселилася казкова Аліса з химерними тваринами і чудернацькими істотами. А ще янголятка у піжамах, які сидять на кольорових подушках, та Маленький Принц — захисник Пейзажної алеї. «У Нур-Султані, столиці Казахстану, ми побудували мозаїчний парк «Бат-Бат». Це копія Пейзажки, створена за мотивами місцевих казок і легенд. Лавочки помістили у пащі гігантських ящірок. На день міста там вишикувалася величезна черга охочих сфотографуватися, хоч навколо ще йшли монтажні роботи», — розповідає скульптор.
Костянтин Скритуцький разом із його арт-директором і співавтором багатьох робіт Федором Баландіним заснували міжнародний фестиваль «Anne de Kiev Fest» та проєкт «Шлях Королеви», який передбачає встановлення авторських реплік пам’ятника Анні Ярославівні на її шляху з Київської Русі до Франції. У 2016-му скульптуру відкрили у Києві на Львівській площі. Пізніше — в Бельгії — Арлоні, в Польщі — Кракові, а ще у Версалі, Тулузі і в столиці Індонезії Джакарті.
12 вересня скульптуру Анни Київської відкрили у Луцьку на проспекті Волі, 3. З цієї нагоди місто вперше відвідав посол Французької Республіки в Україні Етьєн де Понсен.
Ольга ВЕКЕРИК
