Не поспішайте засуджувати тих, хто знаходить у себе симптоми всіх хвороб, часто ці люди справді потребують допомоги.
Коли проблеми і гризоти нам вилазять боком…
«Моя мама після виходу на пенсію дуже зациклилася на своєму здоров’ї. Постійно знаходить у себе симптоми різних недуг і проходить усілякі дороговартісні обстеження. Тепер нервує через епідемію коронавірусу, хоча усі тести були негативними. От скажіть, навіщо людина викидає гроші на вітер, отруює життя і собі, й іншим? І чим тут можна зарадити?» — запитує наша читачка Іванна з Луцька. У голосі чути нотки роздратування — ніхто в родині не вірить, що матір потребує допомоги
Їх називають вередливими пацієнтами
У практиці лікарів є багато випадків, коли звертаються люди, які постійно погано почуваються, часто обстежуються, здають різні аналізи, але серйозних патологій у них не виявляють. Хворі звинувачують у цьому медиків, «пробиваються» до найвідоміших спеціалістів, а потім йдуть до знахарів та цілителів. Не допомагає. А от до психіатра чи психотерапевта їх і калачем не заманити.
«Психосоматика» досі багатьма сприймається як щось несерйозне, не варте уваги. Але реакція людини на емоційні переживання, стреси може проявлятися не тільки душевними, а й реальними фізичними стражданнями. «Якщо ми виганяємо якусь проблему через двері, потім вона, у вигляді симптомів хвороб, проникає до нас через вікно», — так образно обгрунтовував свою знамениту теорію про «несвідоме», як продукт витіснення, Фройд. До категорії «істеричних» або психосоматичних недуг він відносив бронхіальну астму, алергію, уявну вагітність, головний біль.
За основу психосоматики береться механізм психологічного захисту — витіснення. Кожен із нас намагається гнати від себе думки, які йому неприємні. Як наслідок, ми просто відкидаємо проблеми, а не вирішуємо їх. Всі наші гризоти, в результаті, трансформуються у погане самопочуття. Тому й кажуть, що хвороба — це тривожний сигнал організму, покликаний відновити рівновагу в душі.
Існує навіть перелік причин виникнення симптомів різних недуг:
Алергія: ви не можете відверто висловити свій протест проти чогось чи когось.
Артрит: постійно відчуваєте тиск з боку інших, вважаєте, що вас експлуатують.
Мігрень: ви не даєте собі права бути самим собою.
Хвороби серця: наслідок нестачі любові та безпеки, а також емоційної замкнутості.
Гіпертонія: намагаєтеся виправдати очікування інших, у зв’язку з чим відбувається витіснення власних глибинних почуттів і потреб.
Проблеми з нирками: страждаєте від осуду, невдач, критики. Боїтеся, що вас обманюють і зневажають. Подібні почуття та емоції призводять до нездорових хімічних процесів у тілі.
Часті застуди: організм вимагає зупинитися, зробити перепочинок.
Інфекційні захворювання: «підчепити» їх легше, коли вас переповнюють втома, роздратування, злість.
Нещасні випадки: почуваєтеся у чомусь винним і рефлекторно караєте себе.
Найбільше схильні до таких надуманих хвороб люди із низькою самооцінкою чи певними комплексами, недовірливі та невпевнені у собі.
Список цей дуже довгий, він доводить, що коріння усіх хворобливих симптомів — у нашій підсвідомості.
Хвороби — надумані, страждання — реальні
Серед тих, хто оббиває пороги поліклінік, є чимало іпохондриків — людей із психічним порушенням, що характеризується нав’язливою ідеєю про наявність важкого, невиліковного захворювання. Закололо в грудях — це інсульт або інфаркт, а може, вада серця. Болить голова — у кращому випадку мігрень, у гіршому — пухлина мозку. Впав, ударився — точно тріщина в кістці, через яку отримаю інвалідність або помру. Кашляю — розвинулося запалення або рак легенів.
Якщо ловите себе на подібних думках та біжите до лікаря з найменшого приводу — велика ймовірність, що у вас іпохондричний невроз. Це стан, коли людина перебуває у постійній тривозі, боїться захворіти тією чи іншою недугою, сама ставить собі діагнози і вишукує симптоми.
Не одразу можна визначити, коли увага до свого організму переростає у патологію. Зазвичай особи, які страждають від іпохондрії, дуже нервові й не сприймають результати аналізів та медичних обстежень як аргумент.
На появу цього психічного розладу можуть впливати порушення в роботі кори головного мозку; сприйняття перекручених імпульсів від внутрішніх органів; розлади роботи вегетативного відділу нервової системи.
Причиною іпохондрії часто є спадкова схильність, коли від батьків до дитини передаються певні риси характеру: вразливість, недовірливість, тривожність, надлишок уваги до стану здоров’я. Людина змалку звикає до того, що у неї можуть бути якісь хвороби, ця думка глибоко осідає в мозку, а в літньому віці проявляється особливо гостро.
Дається взнаки і тривалий вплив стресів. Ви нервуєте, нагнітаєте негативні емоції, відчуваєте страх. Такі сигнали подаються в мозок, і в організмі можуть дійсно відбуватися хвороботворні процеси, які взяли свій початок не від впливу зовнішніх факторів або інфекцій, а стали втіленням думок.
Передумовами розвитку іпохондрії можуть бути психологічні проблеми та депресії. Найбільше схильні до таких надуманих хвороб люди із низькою самооцінкою чи певними комплексами, недовірливі та невпевнені у собі. Вони намагаються здобути соціальну підтримку, обравши роль хворого і дуже болісно реагують, якщо їхні проблеми ігнорувати.
Хвороба прогресує і через те, що сьогодні є доступ до усієї медичної інформації. Бажаючи більше знати про загрози для здоров’я, іпохондрик постійно вишукує в інтернеті щось нове і таким чином все сильніше заглиблюється у свою залежність.
Лікувати недугу, якої начебто й немає, не так просто. Корисні різні оздоровчі процедури, такі, як обливання холодною водою, помірні фізичні навантаження. Допомагають настої трав, які мають заспокійливу дію. Також рідні й близькі повинні зуміти переконати хворого звернутися до кваліфікованого фахівця — психіатра, психотерапевта, адже у запущеній формі іпохондрія може мати серйозні наслідки.
Оксана КРАВЧЕНКО.
