«Він живе в родині, в нього прекрасні люблячі батьки...»
Дмитрик, у якого два тата і дві мами. Історія на вечір
— Доброго дня! — привіталась незнайомка. — Я не знаю навіть, як сказати… Але вашому сину… Ну, хлопчику, від якого ви відмовились, потрібна допомога. Мене звільнять, коли дізнаються, що роблю зараз. Але дитина… Зараз головне — врятувати її. Він за кордоном, потрібен один із батьків біологічних. Тільки так його можна спасти
«Вас більше ніхто ніколи не потурбує — просто врятуйте його»
Голос незнайомки зривався, мабуть, плакала або хвилювалась.
— Напевне, цей дзвінок для когось дуже важливий, — мовив спантеличений Петро. — В нашій родині ніхто від дитини не відмовлявся. Схоже, ви помилились номером.
Син? У мене є син? Як же вона могла?
— Розумію, у вас можуть бути свої причини так говорити, але ж дитина… Просто зробіть це заради нього. Він живе в родині, в нього прекрасні люблячі батьки. Вас більше ніхто ніколи не потурбує — просто врятуйте його.
Петро геть нічого не розумів. Жінка явно помилилась номером, але оця її настирливість починала трохи дратувати.
— Дамочко, ви зателефонували до Гнатенків. Ми ні від кого не відмовлялись, — стиснувши трубку, не сказав — гаркнув.
Незнайомка трохи помовчала. А потім скоромовкою протараторила, що в неї в руках заява від нього і його дружини, датована 15 жовтня 2008 року.
Петро ухопився за стіну і поволі сповз на лаву. По щоках побігли сльози.
— Син? У мене є син?
Ніби в тумані записав контакти незнайомки і поглянув на зачинені двері кімнати. Там, обійнявши новонароджену донечку, спала дружина. Як же вона могла? Думки роїлись, випереджаючи одна одну. Хотілось волати на весь світ. Ноги не слухались.
Сил підвестись не було.
Братова провина зруйнувала медовий місяць
Тоді, дванадцять років тому, в їхній родині багато чого сталось.
Петро – сирота. Виріс без батька і матері у тітки, тільки молодший брат і був у нього. Петро завше ним опікувався. Ще змалку водив його за руку в садок, потім захищав у школі. Але чим дорослішими ставали хлопці, тим більшою була між ними різниця. Петро навдивовижу добрий і спокійний, хазяйновитий і далекоглядний. А менший Славко — вітер. Де що поцупити, кудись залізти. Дільничний ледь не щодня бував у їхньому дворі.
Того року Славко щось поцупив, та не в тих людей. Справа була серйозна, хлопець уже мав умовний термін, а за це міг загриміти дуже на довго. А Петро саме з Галею розписався. Медовий місяць у них був. Коли дізнався про братову скруту, не задумуючись, пішов до відділку і взяв усе на себе. Йому дали трошки більше року.
Галя благала, плакала, молила чоловіка не робити того. Коли зрозуміла, що все марно, просто перестала з ним спілкуватись.
Мабуть, саме тоді, коли Петро був далеко, і народився його син. А Галя зробила отаке, навіть йому не сказавши.
Як поділити хлопчика?
Біля величезних білих дверей сиділо двоє заплаканих татусів. Щойно вийшов лікар і сказав, що Дмитрик житиме. Потрібна довга реабілітація, але та часточка Петра врятувала малого. І це головне. Десь там внизу, в маленькій капличці, молились дві матусі.
Ці дві родини ще не знали, як їм бути далі. Фактично Петро міг оскаржити усиновлення, адже воно було з усіма можливими і неможливими порушеннями. Але він бачив, як багато значить його син для цих людей. Вони любили малого усім серцем і боролись за його життя від самого першого дня, як він з’явився у їхньому домі. Але й просто поїхати і забути про те, що у нього є син, він не міг.
Як буде далі, життя покаже. Щиро надіюсь, що цим двом родинам вистачить мудрості не ділити хлопчика. Можливо, їм вдасться знайти золоту середину.
Читайте також: Лучанка перемогла на міжнародному конкурсі краси (Фото).
Анна КОРОЛЬОВА.
