"Я пішла в гончарство за покликом серця і вважаю, що людина має займатися тим, до чого в неї лежить душа", - говорить жінка.
Ківерчанка виготовляє екологічний посуд
На гончарному крузі не повинно бути зайвих рухів руками. Якщо глину тягнуть, потрібно знати, куди тягнути і навіщо. І що має вийти в результаті
Ківерчанка Людмила Костюк вже понад рік має власну майстерню. Це невелике приміщення із глини і колод, яке вони з чоловіком збудували самотужки. Про глину, мистецтво і красивий посуд дівчина розповіла у розмові з журналісткою ІА «Конкурент».
Людмила займається хенд-мейдом й у своїх роботах поєднує автентику, природність та екологічність. Все ж вона не боїться експериментів.
Я пішла в гончарство за покликом серця і вважаю, що людина має займатися тим, до чого в неї лежить душа.
— Я люблю все екологічне, не люблю хімії, - розповідає Людмила. - І ця технологія була дуже давно винайдена. Це мене захоплює. Текстура глини мені приємна і багато кому теж подобається. Тому моя технологія проста, без глянсу. Щоб зробити горщик, я спершу беру глину, гончарю на крузі. Далі впродовж одного дня горщик підсихає так, щоб його вже можна брати в руки. Тоді наношу декор, замиваю, щоб був рівненький, без часточок глини. Залощую. Лощити – це означає затирати глину камінцем, аби вона блищала. Це потрібно не тільки для декору, але і для міцності виробу. Після залощення посуд підсихає 2-3 дні. Під дією повітря випаровується вся волога, він стає досить твердим, приходить час ставити його у піч. Чи достатньо посуд підсох, я визначаю так: торкаюся, якщо глина більше не холодна, можна у піч. Я роблю посуд із червоної глини, а в неї температура спікання – 1000 градусів. Так випаровується вся волога, виріб стає кам'яноподібним. Глина ще може пропускати воду, поки не молочена. Але вже точно не розкисне від води. Після першого випалу я добре купаю вироби у звичайному коров'ячому молоці, ставлю на підсихання. Молоко втягується в глину і під час повторного випалу при температурі 350 градусів закорковує всі мікропори. Виріб тоді стає непроникним для води. Молоко також дає колір моїм виробам. Якщо довше потримати у печі, то виріб буде темніший. Менше – світліший.
Я пішла в гончарство за покликом серця і вважаю, що людина має займатися тим, до чого в неї лежить душа. Я роблю вироби з глини, бо дуже люблю це. Я роблю їх для людей, і люди кайфують, коли отримують мої роботи. Якби кожна людина робила те, чого хоче, на всіх би вистачило професій і світ був би гармонійнішим.
