Майстриню надихають усі пори року.
Блокнот від волинянки Валентини Борусевич — це справжній шедевр
Цю жінку з княжого міста знала й раніше. Останній раз із нею зустрічалася, коли вона разом з іншими активістами Зарічанської ОТГ Володимир-Волинського району відстоювала право на самостійне господарювання їхньої громади. Тепер несподівано побачила її у фейсбуці як учасника онлайн-фестивалю «Незламні духом», який стартував 21 листопада, в День Гідності й Свободи. Фестиваль має на меті надихнути людей із інвалідністю на пошук нових форм творчості, допомогти їм зміцніти духовно, подолати складні життєві обставини й фізичні обмеження
Що ж представила пані Валентина на цей творчий конкурс у номінації «Образотворче мистецтво»? Подивитеся — і очей не зможете відвести! Блокнот під милозвучною назвою «Гармонія», прикрашений точковим розписом. Вдале поєднання кольорів, чіткість ліній створили чудесний колоритний малюнок, що вражає поціновувачів такої творчості.
«Незважаючи на роки, завжди навчаюсь чомусь новому»
Спілкуючись із цією незвичайною жінкою, мамою двох дорослих синів, не сподівалася відкрити в ній таку багатогранність талантів. Ось що розповіла про себе пані Валентина:
— Очолюю громадську організацію «Стимул осіб з інвалідністю». Маю ІІ групу інвалідності, але Бог дав мені талант і можливості жити, творити добро та красу. Я є переможцем спортивних всеукраїнських змагань для людей з інвалідністю, дипломант всеукраїнських та міжнародних фестивалів творчості, слухачка різних тренінгів і навчань для активістів та керівників громадських об’єднань. Проводжу майстер-класи для різних категорій людей. Опанувала більше 14 видів технік декоративно-прикладного мистецтва. Не стою осторонь і суспільно-політичного життя.
« Її девіз: небайдужістю змінювати життя на краще. Жити так, щоб залишити
після себе достойний слід!»
Пані Валентина не приховує задоволення від великої кількості «лайків», які схвалили її роботу, виставлену у фейсбуці. Це дало можливість перейти у другий тур конкурсу, де будуть відібрані десять кращих, за які знову ж таки голосуватимуть в інтернеті. Ті, хто потрапить у фінал, отримають нагороди у травні наступного року в Києві. Про своє захоплення вона каже:
— Люблю створювати гармонію. Прикрашати різні предмети і робити все своїми руками, щоб іншим було комфортно і затишно. Незважаючи на роки, завжди навчаюсь чомусь новому.
Усе почалося… з писанки
Скільки себе пам’ятає, завжди любила малювати. Особливо захоплювало створювати одяг для ляльок. «Буду художником-модельєром!» — казала собі. Хотіла вчитися, але через віддаленість їхнього села Новосілки від Володимира-Волинського не змогла відвідувати художню школу. Коли ж настав час вступати до вузу, захворіла. Багато років боролася з недугою, а коли стало краще, попросила молодшого сина Олександра (він професійний художник) показати, як робити писанки. Сподобалось, бо це заняття відволікає від фізичного болю і гнітючих думок. Потім із допомогою комп’ютера освоїла вишивку бісером.
Тривалий час займалася декупажем — давала нове життя старим предметам. На її обійсті (живе зараз у селі Заріччя) нічого не було зайвим. Деякі зношені речі в когось потрапляли на смітник, а у Валентини перетворювалися на справжні шедеври. Топіарій — декоративне рукодільне творіння, «посаджене» в квітковий горщик, з кроною круглої форми, візерункові або уявні фігури для ландшафту — по-новому розбурхав її творчу уяву. Роботи, які вона називала «деревом щастя», прикрасили багато домівок. Потім був ще й вітражний розпис. Доводилося вишукувати через інтернет літературу, матеріали, консультуватися у професіоналів. А про себе думала: якби не інвалідність, то ніколи б не займалася так наполегливо самоосвітою.
Витримка й неймовірне бажання довести самій собі, що все зможе, дали можливість Валентині освоїти ще одну складну техніку — точковий розпис.
— Акрилові різнокольорові контури, які потім знадобилися, використовувала у вітражах, — пояснила мисткиня. — З їх допомогою, а також шаблону, можна декорувати будь-яку тверду поверхню.
Свій конкурсний сувенір пані Валентина виготовляла кілька днів із невеликими перервами. Хотіла, аби він відразу впадав у вічі й зачаровував. Їй це вдалося.
«Живи так, щоб після себе залишити достойний слід»
Є ще одна яскрава сторінка в біографії моєї співрозмовниці. Це — участь у рекреаційних видах спорту. Вже 15 років вона — не лише учасник, а й переможець всеукраїнських змагань (дартс, кеглі, кульова стрільба, баскетбол, городки). Коли заговорили про те, чи приносить її хобі прибуток, пані Валентина мовила:
— В основному я роздаровую свої вироби, що мене дуже тішить. Вони є не лише в Україні, а й в Польщі, Італії, Ірландії. А як приємно було чути від одного нашого лікаря слова: «Скоро в мене буде музей робіт Валентини Борусевич».
Ця сильна жінка не збирається зупинятися на досягнутому. Незважаючи на те, що почав падати зір, вона й надалі постійно в русі. Її девіз: небайдужістю змінювати життя на краще. Жити так, щоб залишити після себе достойний слід!
