"Маріє Василівно, чекаємо тієї пори, коли ви "за сапку - і в квітник".
«Вашу газету читаю, скільки живу, а мені вже 66 літ виповнилося»
Чи ж можна придумати ще кращу рекламу для будь-якого видання, аніж ці слова, які мовила при зустрічі Марія Вітичук із села Осмиловичі Володимир-Волинського (донедавна — Іваничівського) району?! Хіба що з ними позмагається інша фраза, сказана також Марією Василівною: «Я ж по ній читати вчилася»
Коли ми розповіли начальнику поштового відділення села Стара Лішня Жанні Іванівні Неділі, що маємо в сусідніх Осмиловичах переможницю акції серед річних передлатників «Газети Волинь» і «Цікавої газети на вихідні» — володарку 10 кілограмів цукру Марію Вітичук, вона одразу усміхнулася: «А, це ж колишня вчителька Марія Василівна. Вона завжди вас передплачує… І ви її оселю легко знайдете. Заїжджаєте в Осмиловичі, їдете центральною дорогою аж під кінець і справа побачите, де найбільше квітів, — там вона і живе».
Так і сталося. Обійстя, незважаючи на пізній листопад, буквально потопало у яскравому різнобарв’ї. Така краса одразу впадає в око! Коли ми висловили своє захоплення, жінка, яка стояла серед клумби, — а це і була сама Марія Вітичук — сказала:
— Е, зараз уже мало квітів…. Аби ви місяць–півтора тому приїхали, тоді справжня краса була. А тепер уже тільки залишки. Це мама мені прищепила любов до квітів, хоч їх тоді й мало було. То вже нині «до кольору, до вибору». А я своїй доньці це захоплення передала. Навіть ім’я їй вибрала таке квіткове — Ліана…
На цьому місці ставлю три крапки, бо так уже хочеться розігнати оці зимові місяці, щоб швидше настала тепла пора року, і зробити репортаж із квітника пані Марії. А поки що повідомляємо їй мету нашого приїзду — вручити 10 кілограмів цукру.
Ви її оселю легко знайдете. Заїжджаєте в Осмиловичі, їдете центральною дорогою аж під кінець і справа побачите, де найбільше квітів, — там вона і живе».
— А я ще себе у списку переможців не бачила, — здивувалася трохи пані Марія.
— Та й ви не могли ще бачити. Бо газета тільки вранці вийшла і вам її ще не донесли. Але ми подаруємо цей номер…
— Вашу газету читаю, скільки живу, а мені вже 66 літ виповнилося. Я ж по «Радянській Волині» читати вчилася, — знайшовши своє прізвище серед переможців, усміхається Марія Василівна. — Ще мама її передплачувала. І я вже на 2021–й рік виписала увесь ваш комплект — і «Газету Волинь», і її доньок — «Цікаву газету на вихідні» і «Так ніхто не кохав». Люблю вас читати. Людяні у вас тексти, патріотичні, рідні… Читала, що ваш головний редактор, як і я, колись навчався у Володимир–Волинському педучилищі…
— А ви знаєте, пані Маріє, що він стоїть біля вас?
А далі я знову ставлю три крапки… До наступної зустрічі з Марією Василівною!
До наступної зустрічі з вами. Не сумнівайтесь, що передплачувати!
P. S. До речі, відтепер і Марія Вітичук, і всі жителі Волинської області, хто виписав комплектом одразу 3 наші видання, братимуть участь аж у 4 розіграшах призів акції «Суперпередплатник» (дивіться ліворуч умови передплати).
