«Хустино, хустино, чи біла, чи синя – мені ти миліша усяких обнов» (Вадим Крищенко).
«Українська хустка не має залежуватись у шафі»
Оксана Спольська з Володимира-Волинського подарувала місцевим жінкам, які замість звичних шапок і беретів зав’язали квітчасті хустини, святкові світлини
Пані Оксана є професійною фотографинею, а ще дуже шанує традиційний головний убір українок. Тож у понеділок, 7 грудня, у День української хустки, разом із Культурно-мистецьким центром княжого міста вона організувала фотосесію. Знімкували «заквітчаних» жінок у сквері біля історичного музею імені О. М. Дверницького. Оксана Спольська порівнює, що торік на акцію прийшло близько десятка «дівчаток», тепер — удвічі більше. Вона вірить, що гарні світлини спонукатимуть володимирчанок (та й не тільки їх) частіше витягати із шаф «бабусині» скарби.
— Я дуже хочу, щоб люди розуміли, що українська хустка — дуже класний і дорогий аксесуар. Дорогий у тому сенсі, що це частина нашої культури, кожної родини. Бо ж наші бабусі так бережно ставилися до цього. А великі головні убори, квітчасті, з китицями, ще й коштували великих грошей. Їх так цінували!
Я дуже хочу, щоб люди розуміли, що українська хустка — дуже класний і дорогий аксесуар. Дорогий у тому сенсі, що це частина нашої культури, кожної родини. Бо ж наші бабусі так бережно ставилися до цього.
Оксана Спольська згадує, як її бабуся Євдокія із села Головне Любомльського району зберігала свою колекцію.
— Напрасовані та ретельно складені хустки вона замотувала ще й у біле простиральце. Їм відводила окреме місце в шафі. А як ми із сестрою бралися їх розглядати, то дуже стежила за нами, щоб нічого не пом’ялося. Тоді я зрозуміла, як це важливо для неї.
Оксана Спольська радіє, коли її фото у соцмережах набирають багато переглядів — хай роблять висновки, як додає краси жіноцтву незаслужено обійдений увагою український головний убір. Вона має надію, що свято хустки з часом набуде такого розмаху, як і День вишиванки.
Олена КАЛЕНЮК.
