Давайте ще раз згадаємо колег...
Вони служили Закону. Спогад про волинських суддів
Час біжить невблаганно швидко. Ніч, день, місяць, рік. За життєвими турботами ми не помічаємо, як швидко спливають наші будні. І так рік за роком, із року в рік ми кудись спішимо, а життя, як та хвиля у морі, не спиняється ні на мить.
А коли закінчується земна дорога і настає вічність, вони продовжують жити у спогадах близьких і рідних людей, друзів, колег, у споминах про їхні роки любові, кохання, дружби, про миті роботи і спілкування з ними.
Так і сьогодні, напередодні професійного свята – Дня працівників суду України, ветерани та судді Волинського апеляційного суду згадують своїх колег, дорога життя яких спинилась назавжди, хоча і для них, і для всіх нас це було неочікувано і передчасно.
Це спогад про них — суддів, земний шлях яких обірвався у розквіті сил: Люльки Петра Олександровича, заслуженого юриста України, не стало у віці 63 років; а Лончук Володимир Григорович, заслужений юрист України, Крисюк Сергій Михайлович, Расевич Сергій Іванович, Безушко Михайло Михайлович пішли з життя, коли їм далеко було до 60 літ.
« Їх не спокусила ні велич посади, ні почесті, не охопила гордість, не звабила влада.»
Їх не стало, коли ще було бажання і натхнення жити, любити, працювати, творити.
Проте не судилось.
Ми вкотре згадуємо їх — щирих, добрих людей, чесних, непідкупних, справедливих суддів. Вони десятки років здійснювали правосуддя на Волині, як велів закон і чин. Їх не спокусила ні велич посади, ні почесті, не охопила гордість, не звабила спокуса.
Їх немає з нами давно, та світла пам’ять про них живе у наших серцях.
Ветерани, судді Волинського апеляційного суду.
