Супербабуся Галина Плотницька навчила пенсіонерів проганяти… старість

На пенсії життя тільки починається! Ну щонайменше триває, вирує і клекоче. Це на власному прикладі довели члени івано–франківської громадської організації літніх людей «Ba&Di Club» та її підрозділу «Ba&Di Freelance»

«Людина живе, поки відчуває себе потрібною»

«Самотність, нудьга, депресії — традиційні супутники людей поважного віку. А молоді батьки, зайняті роботою, не завжди знаходять час для виховання дітей, іноді навіть для простого спілкування. Ми ініціювали створення платформи бабусь та дідусів, які стають фрілансерами–помічниками. Перелік послуг різноманітний: забрати дитину після уроків, відвести на гурток, тренування чи в музичну школу, допомогти з хатньою роботою, приготувати вечерю. Впевнена, такий досвід набуде поширення й розв’яже важливу соціальну проблему зайнятості пенсіонерів», — каже авторка проєкту Галина Плотницька.

 До цієї ідеї підштовхнула пані Галину сумна подія: одна з подруг швидко згасла, втративши сенс життя, не маючи внуків. Коли ж почали йти у засвіти однокласниці, стала аналізувати ймовірні причини їхньої ранньої смерті, зацікавилася психологією і дізналася, що люди важко переживають кризу передпенсійного віку, особливо самотні, які відчувають себе непотрібними, не мають стимулу, мети, — і помирають. «Для мене це стало відкриттям, бо я з таким не зіштовхувалась. А якось гуляла з онуками в парку і помітила, як одна незнайомка, моя ровесниця, дивилась на нас — в її очах була туга. Вона розповіла, що теж має внуків, та вони далеко», — згадує ініціаторка «Ba&Di» клубу. Подібні спостереження привели до висновку, що нерідко ті, хто на пенсії продовжує трудитися, живуть довше за однолітків, які залишилися без роботи. Це і підказало жінці ідею стартапу із працевлаштування літніх людей.

Читайте також: Поліська бабуся з Рівненщини підкорила Париж.

Нерідко ті, хто на пенсії продовжує трудитися, живуть довше за однолітків, які залишилися без роботи.  

За оголошенням про курси для 45-річних і старших «IT Діджитал технології» пані Галина записалася на навчання, а в його процесі виник задум створити сайт, що об’єднав би молодих мам та незайнятих бабусь і дідусів. «Розумієте, у мене четверо внуків. Донька будує успішну кар’єру, я ж залишаюся з дітьми. А багато моїх однолітків не мають змоги часто бачитися з онуками, майже нічим не зайняті. Я кинула клич у фейсбуці, що створюю таку організацію, чи хоче хтось приєднатися. Спочатку прийшло шестеро, а зараз у спільноті «Ba&Di Freelance» 30 учасників. Спрацювало сарафанне радіо, і люди стали активно долучатись», — ​розповідає Галина Плотницька, додаючи, що причина в маленьких пенсіях, але більше, певно, старших людей приваблює спілкування і відчуття потрібності.

Вони не просто підпрацьовують — ​вчаться нового, цікаво проводять час

Коли в Івано-Франківську проходив хакатон (форум, на якому спеціалісти з різних галузей розробки програмного забезпечення (програмісти, дизайнери, менеджери) спільно розв’язують певну проблему упродовж обмеженого проміжку часу. — ​Ред.) із соціального підприємництва від Social Business in UA за підтримки ЄС, пані Галина зареєструвалась і її проєкт виграв. Тоді ж зрозуміла, що це має бути такий собі маркетплейс, де можна замовити послуги від бабусь та дідусів. Заодно це соціальний проєкт, який допомагає літнім людям знайти роботу, соціалізуватися в місті. Вони можуть приготувати вечерю, доглянути хворих або домашніх улюбленців, виконати дрібний ремонт, та чи не найважливіше для них самих — ​провести час із дітьми: забрати зі школи, нагодувати, зробити уроки.

«Ba&Di Freelance» запрошує до своїх лав усіх охочих. Щоправда, аби стати членом клубу, потрібно не лише заповнити заявку та ознайомитися зі статутом. «Ми не можемо просто так взяти з вулиці незнайомих людей. Адже клієнти довіряють їм дітей, пускають у свій дім. Тому необхідно мати довідку із психоневрологічного диспансеру та про відсутність судимості. До того ж у нас є правило: бабусі та дідусі повинні волонтерити 8 годин на місяць у дитячих кімнатах чи медичних пансіонатах», — ​каже ініціаторка проєкту. Окрім того, вона організовувала лекції, майстер-класи, аби пенсіонери-фрілансери мали чим зайняти дитину. Медики розповідали бабусям і дідусям про надання першої домедичної допомоги, вчили, що робити при травмуваннях до приїзду лікаря. Фахівці допомагали опанувати психологію дитини, правила її супроводу на вулиці і в транспорті, вчили писати тексти і пости у фейсбуці, робити м’які іграшки та аплікації…

Вони можуть приготувати вечерю, доглянути хворих або домашніх улюбленців, виконати дрібний ремонт, та чи не найважливіше для них самих — ​провести час із дітьми: забрати зі школи, нагодувати, зробити уроки.

Працюючи над створенням платформи, Галина Плотницька подбала про зручний дизайн сайту, де є два розділи: «для замовника» і «для фрілансерів», тому на ньому легко орієнтуватися. Про своїх Ба та Ді клуб розміщує всю необхідну інформацію: вік, фах, яку роботу можуть виконати, наявність документів. Тому, хто хоче замовити послугу, потрібно лише заповнити форму, вказавши контактні дані, і за кілька хвилин адміністратор передзвонює та уточнює деталі.

За словами пані Галини, «Ba&Di Freelance» — ​це не тільки платформа, де замовник послуги і її виконавець знайдуть один одного. Це — ​унікальний місток між поколіннями, адже бабусі спілкуються з дітьми, діляться з ними досвідом, передають традиції. До речі, вони можуть запропонувати не лише догляд за малечею та вирішення побутових проблем, а й проведення майстер-класів, і мініекскурсію містом, і відеопривітання для іменинника, бо учасники клубу, попри поважний вік, надзвичайно креативні та багатогранні особистості. Про кожного з них Галина Плотницька відгукується тепло й щиро: «От у нас є Ба Люда, у свої 60 вона вегетаріанка. Рецепти й поради шукає не в інтернеті, а в Аюрведі. Її часто запрошують скласти меню та приготувати страви на різні вегетаріанські та веганські вечірки. А ще у нашій команді є чудовий Ді Іван. Мабуть, не одна бабуся мріє мати для своїх онуків такого дідуся! Дотепний, життєрадісний, майстер на всі руки: і шпаклювати вміє, і малювати, і класти плитку чи встановлювати сантехніку, і зварювати… І люстру він почепить як слід, і розетку — ​там, де треба. Наші Ба та Ді настільки різні, і я захоплююсь цими людьми. Бо у свої 60–65 років вони живуть повноцінним життям: хтось захоплюється музикою, хтось вивчає косметологію, проходить комп’ютерні курси або марить мандрівками».

Ініціаторка проєкту радіє, що завдяки «Ba&Di Freelance» вдається інтегрувати бабусь та дідусів у суспільство, спонукати до активності, і сподівається, що у майбутньому вийде створити такі клуби, куди батьки зможуть приводити дітей, а бабусі та дідусі — ​проводити. «Якби таких організацій було більше у всій країні, то пенсіонери не почували б себе самотніми», — ​каже Галина Плотницька.

Як відкрити свою справу на пенсії

«Мені було легко починати, адже я мала готову ідею, яку підтримали», — ​каже пані Галина, а тим, хто захоче наслідувати її приклад, пропонує кілька порад із власного досвіду:

Соціальне підприємництво — ​це не тільки працевлаштування вразливих груп і затикання собою дірок у тих сферах, де не може ефективно працювати держава. Добре обдумайте свій продукт, процес виготовлення.

Без команди — ​ніяк. Одна людина ніколи цього сама не зробить. А якщо є команда, то потрібно розбудувати громадську організацію.

Не варто поспішати. Я запам’ятала слова однієї менторки: не хапайся за все одразу, але щодня роби маленькі кроки.

Розпишіть всю роботу підприємства за видами діяльності. Так буде легше розподілити обов’язки.

Не бійтесь та вірте у себе. Недарма ж у народі кажуть, що під лежачий камінь вода не тече. А я навіть у своєму віці не побоялась створювати щось нове. То навіщо чекати?

За матеріалами shotam.info, bituk.media, kufer.media, bzh.life, golos.com.ua.

Надія АНДРІЙЧУК​