Я вже без тебе вічність пережив

Свята розпуста нашої душі…

Аж сніг вже пахне цвітом і виною.

Я вже без тебе вічність пережив,

А дня не можу бути не з тобою.

 

Душеспасення в церкві не знайти:

Любов любов’ю б’ється — ​як у картах.

Твій хід, здається.

Козирем ходи.

 

Мені програти гру чортівську варто.

Адже кому у картах «не везе»,

Тому… ти знаєш… щастя — ​бути разом

Із тим, кого у серці понесеш

Навік і зразу.

І — ​гра в чотири чокнуті руки,

І — ​яблука загубленого раю

Рахують діти, як чужі зірки,

Що опадають.

 

Я не встигаю щось просити в них,

Бо думаю весь час про тебе й долю.

А сніг все пахне цвітом…

Спом’яни мене

В Саду Блукаючого Болю.

Ігор ПАВЛЮК, м. Київ.