«Покладаючись на сучасні технології, ми починаємо втрачати себе», — застерігає нейробіолог Тетяна Чернігівська.
Можна вставити чіпи в голови й… одержати касту інших людей?
Це не із серії фантастики, а близька перспектива, стверджує відомий авторитет у сфері нейронауки і психолінгвістики, доктор біологічних наук професор Тетяна Чернігівська. У своїх публікаціях і виступах учена розповідає про деякі загрози наукового прогресу, що очікують людство у близькому майбутньому. З її думками варто ознайомитися
«Ми граємося з вогнем…»
У якому світі живемо? Він плинний — немає нічого стабільного, прозорий — немає нічого, що ви могли б приховати, і надшвидкий. Це світ, мірилом якого не є людина. З’явилися пристрої, де відлік часу йде у наносекундах. Живі організми в таких вимірах не спроможні існувати. Отже, якщо буде прийматися рішення про те, натиснути «кнопочку» чи ні, це може статися з такою швидкістю, що ми навіть не зрозуміємо. Ми граємося з вогнем! Відбувається цивілізаційний злам, який має глобальне планетарне значення.
Світ змінився і далі змінюється безповоротно, жодного відходу назад немає.
Зараз уже відбувається самоорганізація соціальних мереж. Ми взагалі всім цим керуємо? Чи лиш користуємося, а потім вимикаємо? Але якщо штучний інтелект реалізується, то ми і не вплинемо на нього, тому що він сильніший, ніж людський мозок. Можете не сумніватися, він подбає, щоб його не вимкнули.
У нас начебто є вибір: свобода або безпека. Але ми вже не зможемо без мереж обійтися. Це вже інша цивілізація. У комп’ютерних технологій є безумовні плюси, і вони очевидні. Але треба не забувати і про мінуси, щоб побачити небезпеку.
У нас начебто є вибір: свобода або безпека. Але ми вже не зможемо без мереж обійтися. Це вже інша цивілізація. У комп’ютерних технологій є безумовні плюси, і вони очевидні. Але треба не забувати і про мінуси, щоб побачити небезпеку.
…Ігри з геномом, звичайно, закріпляться в суспільстві. Всесвітня організація охорони здоров’я та інші структури можуть їх забороняти скільки завгодно. Але історія науки не знає прикладів, коли можна стримати нове. І з’являться люди (і це буде скоро), які скажуть: хочу, щоб у мене народилася дівчинка з IQ 280, чого не буває у простих смертних, з такою ось талією. Що будемо з цим робити? Виникне каста інших людей. І це повністю реальна річ.
Або з’явиться можливість вставити чіп у голову, щоб збільшити швидкість протікання процесів у мозку і додати пам’яті. Є науковці, які це розробляють. Це вже реальність. Уявіть: людина з чіпом у мозку — це одна і та ж особа до того і після? Значить, етичні норми треба переглядати.
…Комп’ютер багато років тому обіграв у шахи знаменитого гросмейстера Каспарова. Тоді всі здригнулися. Найкращий мозок планети перемогла залізяка! Коли почали аналізувати, вирішили, що все не так страшно. Штучна система володіє величезною пам’яттю, більш того, вона була натренована, видресирувана на конкретного гравця. Ця система знала кожен хід Каспарова з того моменту, як він узяв у руки пішака. Крім того, вона не нервується, не втомлюється.
Тоді говорили, що комп’ютер не потягне інших логічних ігор з глибоким стратегічним змістом, де потрібна інтуїція. Однак дуже скоро були створені системи, які за 24 години самі навчаються грати і в шахи, і в покер, і в інші ігри до такого рівня, що переможуть будь-яку людину.
Чому не варто покладати надії на дистанційне навчання?
Ми народжуємося з найпотужнішим комп’ютером у голові. Але в нього треба встановити програми. Якісь у ньому стоять уже, а якісь туди потрібно закачати, і людина це робить усе життя.
Головна робота мозку — вчитися. Не у вузькому, банальному сенсі, щоб знати, хто такий Драйзер або Вівальді, а в найширшому: сіра речовина поглинає інформацію повсякчасно.
У нас є понад сто мільярдів нейронів. У кожного з них, залежно від типу, може бути до 50000 зв’язків з іншими частинами мозку. Отже, це не просто нейронна мережа, це мережа мереж.
Ми знаємо, звісно, що в мозку є функціональні блоки, що є якась локалізація функцій. Але що б людина не робила, увага і пам’ять у цей момент будуть працювати. І зорова кора буде задіяна, і слухова. Асоціативні процеси теж завжди відбуваються. Одне слово, під час виконання будь- якого завдання в мозку не активується якась окрема ділянка — він завжди працює весь.
…У нас сьогодні є можливість дистанційного навчання, а це доступ до всього на світі. От тільки така освіта вимагає дуже ретельного відбору того, що брати, а чого не брати. Ось тут перед нами постає питання, неприємне, але важливе: наскільки цифрові технології змінюють нас самих?
Ми народжуємося з найпотужнішим комп’ютером у голові. Але в нього треба встановити програми.
У чому проблема «гугління» й онлайн-освіти? Будь-яке навчання стимулює наш мозок. Я не маю на увазі читання підручників, а будь-яку роботу, яка виконується і є складною для нас. Мистецтво передається від майстра до учня, від особистості до особистості. Не можна освоїти кулінарію за книжкою — нічого не вийде. І смак до самоосвіти, до читання складної, цікавої літератури неможливо прищепити дистанційно. Людина йде навчатися мистецтва до конкретного майстра для того, щоб сісти на інтелектуальну голку і драйв отримати. Є багато факторів, які електрони не передають. Навіть якщо ці заняття відбуваються у форматі відеолекції, все одно не те.
Ми спостерігаємо зараз Google-ефект: люди сіли на голку приємності дуже швидкого здобування інформації в будь-який момент. Це веде до того, що в нас псується пам’ять. Доведено, що нинішні студенти, які мають постійний і швидкий доступ до комп’ютерів, можуть запам’ятовувати набагато меншу кількість інформації, ніж ті, хто жив до технічної ери. Це означає, що мозок із тих часів змінився. Ми шукаємо в довготривалій комп’ютерній пам’яті знання, що повинні були б зберігатися в наших мізках.
З приходом соцмереж із кожним роком зменшується кількість молоді, яка читає довгі тексти. Варто було розвиватися цивілізації, Античному Риму, Греції, Відродженню і так далі, щоб деградувати до людства, яке здатне читати тільки етикетки? Тоді чесно собі треба відповісти: я істота нижнього ряду на рівні амеби, яка вивчила алфавіт.
Моє ставлення до соціальних мереж таке: вони є вірусом, що дуже змінює особистість. У підлітків, які в них сидять, немає досвіду реального життя. Як далі збираються існувати ці «хрестики-нулики»?
Дехто каже: «Але ж я читаю глянцеві журнали і комікси». Не треба засмічувати голову мотлохом. Мозок — не решето, з нього нічого не випадає. Якщо ви з’їли неякісну шаурму, то є способи, за допомогою яких можна очистити шлунок. Для мозку таких таблеток немає. Все, що туди потрапило, там залишилося, і часто діє як отрута.
Якщо ви хочете бути справжньою особистістю, тоді вживайте іншу їжу — читайте складну літературу, слухайте хорошу музику, дивіться серйозні фільми. Не йдіть легким шляхом. Ваш мозок унікальний, поводьтеся з ним обережно і шанобливо.
Оксана КРАВЧЕНКО.
