Біля святині, що виросла неподалік заповідного лісового масиву Красна Гора, обіч львівської автомагістралі, зупиняються подорожні.
Освятили храм, який 32 роки будував... художник
Церкву Покрови Пресвятої Богородиці на хуторі Черуковатиця поблизу села Журавники Горохівського та Стоянова Радехівського районів звів майстер народного мистецтва, заслужений працівник культури України Василь Парахін
Освятили храм митрополит Луцький і Волинський Михаїл, а також Львівський і Сокальський Димитрій у співслужінні духовенства двох єпархій. Зводилася святиня впродовж 32 років за кошти практично однієї людини — уродженця Черуковатиці художника Василя Парахіна. «Як накопичиться пристойна сума пенсії, вкладаю її у будівництво», — пригадував він. Розпочиналося спорудження із 10 тисяч штук цегли, яку знайшов на батьківському обійсті. «Пів століття пролежала — і не розсипалася. Цегла в ті роки була дефіцитом, купити було тяжко. Тож діставав, де тільки міг», — розповідав пан Василь.
Згодом до спорудження храму долучилися й інші благодійники. Зокрема, жертвували кошти волинські бджолярі, військовослужбовці Луцького прикордонного загону. Останні допомагали ще й робочою силою. Щоб швидше завершити будівництво, пів року працювали майже цілодобово.
Зазначимо, що храм виріс на місці розстрілу повстанців, яких добре знав Василь Парахін, там, де їх наздогнали кулі енкаведистів. «Я чув той бій, — згадував він. — Хлопці втікали, а вони стріляли по ногах, щоб узяти живими. Один із них упав, енкаведисти кинулися до нього, Славко ще встиг застрелити когось, а потім — себе. Ми після того ходили туди, на те побоїще. Я бачив прошитий автоматною чергою Славків черевик. На тому місці було море крові і валялися прострелені, закривавлені гроші. Голова колгоспу, який брав участь у тій облаві, позбирав їх і вцілілі відмивав у нашій студні. Після цього люди з ним не хотіли вітатися».
Храм виріс на місці розстрілу повстанців, яких добре знав Василь Парахін.
Торік на місці упокоєння воїнів УПА встановили кам’яні хрести. Пан Василь виконав дану колись собі обіцянку, звів церкву, у якій можуть помолитися і подорожні, котрі проїжджають львівською автомагістраллю, і місцеві. Прототипом її стала церква-ротонда в Зимненському монастирі. Храм, що може вмістити більше 70 осіб, збудований в давньоруському стилі і прикрашений іконами, які написала дружина доброчинця, художниця пані Богдана, в техніці традиційного народного малювання, що її Василь Парахін відродив для настінних розписів. За його словами, у перспективі біля церкви буде монастир. А найближчим часом тут планують облаштувати подвір’я Братської обителі.
За доброчинність майстра народного мистецтва та командира Луцького прикордонного загону Олега Вовка відзначено церковною нагородою — хрестом Православної церкви України, а його колег-офіцерів, котрі долучилися до спорудження храму, зробили свій внесок у добру справу, — медаллю «За жертовність». До речі, з ініціативи пана Василя на місці, де колись проходив кордон між двома імперіями — Росією і Австро-Угорщиною, — встановили пам’ятний хрест.
