«Скоро такі операції стануть в Україні звичною справою», – стверджує Олег Самчук.
Підтримайте кандидата на звання «Людина року» – хірурга з Ковеля Олега САМЧУКА
На головній сторінці сайту volyn.com.ua у рубриці «Герої нашого часу» триває голосування за кращих представників краю. Серед претендентів – лікар з Волині, який здійснив уже 5 успішних операцій із трансплантації серця
«15 грудня торік ми в нашій області зробили те, у що майже ніхто, крім нас, не вірив — пересадили хворому орган від посмертного донора», — написав у фейсбуці про знакову для медицини краю подію колишній очільник Ковельського МТМО Олег Самчук, який нині керує клінікою у Львові.
«Засуджувати такі вчинки можуть тільки люди з чорною душею»
За рік із легкої руки Олега Самчука в Ковелі та Львові було здійснено 5 успішних операцій із трансплантації серця, понад 20 хворих отримали «нові» нирки, з них 10 — від посмертних донорів. І хоча поки що в нашому суспільстві кожен такий випадок є екстраординарним, вистражданим, не рядовим — крига поступово скресає.
В інших країнах прийнято заздалегідь заповідати свої органи, щоб вони могли послужити іншим. В Україні ж, поки нема офіційного порядку оформлення узаконеної згоди особи на донорство, це непросте рішення мусять приймати близькі та рідні пацієнтів, у яких лікарі констатують смерть мозку. На щастя, людей, які усвідомлюють важливість такого кроку і проявляють жертовність, стає щораз більше.
Нинішньої осені у Ковельському МТМО провели чергову — 16–ту трансплантацію нирки, яка відбулася завдяки співпраці адміністрацій та спеціалістів двох районних лікарень. Донором став пацієнт Маневицької ЦРЛ, який унаслідок аварії отримав важкі травми. Рідні юнака, зрозумівши, що врятувати його неможливо, підписали згоду на забір однієї нирки. Її пересадили 44–річній жительці Вараша, уродженці Маневиччини, Ірині Лозовик.
Згідно з законодавством, розголошувати ім’я донора або його родичів лікарі не мають права. Пригадую, коли писала про цю операцію, медики воліли не «видавати» жодних подробиць, аби уникнути пересудів, неоднозначних оцінок, які будуть морально травмувати близьких.
Поки що в нашому суспільстві кожен такий випадок є екстраординарним, вистражданим, не рядовим.
Однак, відгуки читачів були одностайно схвальними, зворушливо щирими. Люди захоплювалися благородним вчинком матері, яка, переживши страшне горе, не залишилася байдужою до чужої біди.
А жінка, якій дісталася нирка, зізналася після операції:
— Не могла заснути, лежала й шептала: «Скільки житиму, стільки й молитимусь за тебе, синочку, і за здоров’я твоїх рідних…». Намагаюся з Божою допомогою швидше набратися сил, аби надалі все робити за двох. Лікарі кажуть, що потрібно запастися терпінням, адже організм після 12 років функціонування на діалізі перебудовується поступово. Щодня провідує старший син Віталій, приїжджає з Вараша, а молодший разом із батьком за кордоном на заробітках. Наші сини — майже ровесники того хлопця. І я оплакую його як рідного. Засуджувати такі вчинки родичів донорів можуть тільки люди з чорною душею.
А через кілька тижнів, коли у Львові провели пересадку серця, жителька Костянтинівки, що на Донеччині, Валерія Козачок написала зворушливого листа львів’янці, вагітній молодій жінці, 28–річний чоловік якої не справився з інсультом і став посмертним донором. «Якби не ви, в найближчий час серце мого чоловіка зупинилося б, і я відчувала би весь той біль, який зараз з вами. Ви врятували не тільки його життя, а ще й моє. Ви зберегли батька дітям! Те, що я відчуваю — це більше, ніж вдячність! …Я обіцяю берегти серце, яке нам обом найдорожче!»
Потім у ЗМІ з’явилося повідомлення, що у Києві родина молодого актора, який смертельно травмувався, у свої найчорніші години вирішила продовжити його життя в інших людях. Це важливе рішення подарувало серце 34–річному батькові новонародженої дитини, печінку — 59–літньому пацієнтові, одну нирку — 50–річному чоловіку, іншу — маленькій дівчинці.
Став донором, маючи від роду… 8 днів
Жителька Великобританії Валентина Дапріле разом із чоловіком Луїджі не могли змиритися з тим, що їхній новонароджений хлопчик просто безслідно зникне. І подружжя вирішило пожертвувати його органи, щоб дати шанс на життя іншій дитині. Такого в лікарні королівського коледжу Лондона ще не було, розповідає BBC News.
Персонал відділення інтенсивної терапії новонароджених зробив все можливе, але Анджело Рей не міг існувати без апаратної підтримки, а МРТ показувала відсутність мозкової активності. Малюк лежав в інкубаторі, а його мати не могла уявити, як житиме без нього далі. Вона навіть не встигла взяти його на руки і пригорнути.
Біда сталася за тиждень до пологів. Валентина втратила свідомість і перестала дихати. Її чоловік Луїджі намагався реанімувати дружину. До цього дня вагітність проходила без ускладнень. Але тепер все змінилося. Рятуючи жінку, медики вдалися до термінового кесаревого розтину. Незабаром вони встановили, що за кілька годин до народження мозок Анджело дуже постраждав від нестачі кисню.
«Йому лише шість днів, і ніхто про нього нічого не знатиме… Раптом у густому тумані горя з’явилася ідея, наче маленька крихта спокою. Ми подумали, що єдине, що має сенс, і трохи зігріє наші серця, — це пожертвувати органи Анджело», — згадувала жінка.
Медики, до яких подружжя звернулося зі своєю пропозицією, навіть не були впевнені, чи це можливо. Вони ніколи не робили такого раніше.
Донорство органів новонароджених (молодше 28 днів) відбувається вкрай рідко. За даними департаменту трансплантації та переливання крові британської Національної служби охорони здоров’я, за десять років донорами стали лише 40 дітей цього віку.
Лікарі вилучили в Анджело та зберегли для пересадки серцеві клапани і рогівки очей та 14 органів і тканин. Завдяки цьому вдалося врятувати життя кількох пацієнтів — як дітей, так і хворих старшого віку. Наприклад, нирки можна використати і для дорослих, тому що вони можуть рости.
Перед тим, як від’єднати Анджело від апарату життєзабезпечення, його шестирічний брат Леоне, не звертаючи уваги на дроти й трубки навколо них, почитав маленькому книжечку. Тоді просунув руку в інкубатор, щоб потримати Анджело за ручку.
Читайте також: У Львові – перша пересадка серця, а для волинянина Олега Самчука – третя.
Потім Валентина і Луїджі довго прощалися із синочком, їхнє горе було безмірним. Вони досі називають свого хлопчика маленьким ангелом і ніколи не забувають про нього.
А через два роки після цього у Валентини і Луїджі знову народився син, абсолютно здоровий Маттіа. Малюк росте, знаючи, що він — третій із братів.
Ще більш приголомшлива історія сталася у США. На 18–му тижні вагітності молода жінка Кріста Девіс дізналася, що у її майбутньої дитини знайшли захворювання, з яким новонароджені живуть не довше
30 хвилин. Девіс відмовилася від переривання вагітності, щоб доносити донечку і віддати її органи тим, кому це врятує життя. Така жертовність вражає.
