Після обстрілу від будинку залишилася одна стіна… з Богородицею із бурштину

 З першого погляду це звичайна похідна капличка: великий Державний Прапор України, ікони, свічки, кілька вервечок… Проте воїни одного з батальйонів, які нині тримають оборону неподалік населеного пункту Трьохізбенка, знають: їхня каплиця має кілька надзвичайно сильних реліквій, які вже стали своєрідними оберегами цього підрозділу. Перша з них — це так званий тиновий рушник. Його бійці підрозділу свого часу врятували з хати, що палала, бо в неї влучила російська міна. Тоді наші хлопці допомагали господарям виносити з вогню майно. Люди поїхали, забравши із собою всі врятовані речі, а ось цей рушник залишився лежати на згарищі.

— Він був брудним і некрасивим, — пригадує підполковник Петро Горкуша. — І хату, власне практично руїни, уже покинули господарі. Бійці нашого батальйону часто проходили вулицею повз те, що колись було українською оселею. А мені чомусь в око впав саме цей предмет. Він ніби просив порятунку від наслідків отакої «братерської любові».

Якщо знайдуться їхні справжні господарі, ми повернемо їм ці речі й будемо щасливими, що зберегли для земляків їхні родинні святині.

 Офіцер, побачивши, що брудна ряднина має вишитий орнамент, забрав її зі згарища. І лише після того, як рушник кілька разів випрали, стало зрозумілим, що це таке.

— Можна сказати, що цей стародавній український національний оберіг сам знайшов нас, — продовжив Петро Петрович. — І ми віддали йому належну шану, повісивши в нашій маленькій каплиці.

Приблизно така сама доля і в ікони Божої Матері. Її солдати механізованого батальйону врятували з будинку, в який потрапив російський 152–міліметровий снаряд. Хоча з будинку — це сильно сказати, адже після вибуху від нього залишилася лише одна вціліла стіна, на якій і висіла ця ікона. Ударна хвиля знищила частину бурштину, з якого була виготовлена ця святиня, а вогонь від тротилового вибуху дещо обпалив і змінив кольори каменів. Та все ж вона не втратила для наших воїнів сакрального сенсу, а радше навпаки — стала більш знаковою.

Читайте також: Маленький син залишився сиротою: на Донбасі трагічно загинула молода військова.

— Я скажу, що ці реліквії дуже цінні для бійців підрозділу, — розповів Петро Петрович. — Але якщо знайдуться їхні справжні господарі, ми повернемо їм ці речі й будемо щасливими, що зберегли для земляків їхні родинні святині.

А поки що ці обереги надихають воїнів боронити Україну та своєю історією вкотре красномовно нагадують усім про те, хто такі окупанти і як вони ставляться до українців, до нашої землі й наших святинь.

Тарас ГРЕНЬ,
кореспондент armyinform.com.ua.