Скористатися ринком газу зможуть поки що найстійкіші.
Як волинянка спробувала знайти постачальника дешевшого газу і що з цього вийшло
У представника моєї родини є свій будинок, і ми пробуємо змінити постачальника «голубого палива», щоб здешевити куб з 8.80 до 6.30. Бо ж раз є ринкові умови, ліпша пропозиція, то гріх не піти новою дорогою. Йдемо другий тиждень і зовсім не асфальтованою трасою
Заповнюємо документи онлайн. Завдяки смартфону можна завантажити фото документів одразу на потрібну інтернет-сторінку. У якийсь момент виник нюанс із пошуком ЕІС-коду, персонального «газового» номера. Це набір літер і цифр, який допоможе новому газопостачальнику ідентифікувати «нас» як клієнта у загальній базі. Його вказують в електронному кабінеті «104», зверху на квитанції, а ще в договорі на обслуговування. Коли шукала інформацію про цей код, натрапила на коментарі юристки, яка роз’яснює, що історичний монополіст (тобто облгази) боровся і бореться, щоб конкуренти не отримали клієнтської бази, зокрема й коду. З цього приводу навіть засідав суд! Уявляєте, облгази виграли справу проти уряду!
Читайте також Нові правила на ринку деревини: хто встановлює та хто заробляє.
Тож цю базу називають сьогодні «новою нафтою». Суть у тому, що Кабмін робив спробу підготувати ринок до конкуренції та зменшити переваги історичних монополістів ще два роки тому: постановою передбачив, щоб профільну інформацію про нас постачальники палива передали Міністерству фінансів. Однак, ті (тобто ці, що поки що обслуговують більшість українців) оскаржили документ в Окружному адмінсуді Києва. І… суд їхню скаргу задовольнив, апеляційний — теж! Хороше рішення, що передбачало підготовку доступу звичайних українців до дешевших послуг! Тож інформація про споживачів далі залишається скарбом історичних монополістів.
Якось, правда, у серпні державні органи добилися того, що постачальників змусили ЕІС-код постійно вказувати в особистих кабінетах та в платіжках. Та навіть при цьому експерти зазначають, що у квитанціях цей код пишуть на лінії відриву і він часто пошкоджений… В ідеалі ми з вами мали би виймати стос пропозицій зі своїх поштових скриньок. Насправді ж мусимо самостійно шукати інформацію, зважувати або просто спостерігати за сусідом (бо не у всіх є інтернет), а ще при цьому лякають, що дешеве до добра не доведе… За кордоном цей шлях уже пройшли. Набагато раніше. І в Європі держава мусила захищати своїх споживачів від зловживань — так само вимагала, щоб клієнтською базою поділилися. У Франції Антимонопольний комітет навіть зобов’язав монополіста виплатити 100 млн євро штрафу! Але ж наша країна екзотична в тому сенсі, що гроші правлять там, де мала би бути сила Закону. Антисуспільні рішення в судах, органах держави, — звичайна річ…
Ще трохи контрастної фарби: у ці дні з’явилося повідомлення, що в Америці засудили за картельну змову продавця рибних консервів, бо замість того, щоб продавати по долару бляшанку, збував на 8 центів дорожче. Споживачі одного лише штату переплатили мільйони доларів. Гендиректора одного з трьох брендів посадили в тюрму на 40 місяців. І впаяли штраф 100 тисяч умовних одиниць…
У нас же тим, хто зверху, не треба тут ані європейської, ані американської цивілізованості. Їхній життєвий простір вимірюється темною глибокою кишенею у костюмі від кутюр’є. І вона не порожня. Тож гріймо себе думкою про зимовий український Євромайдан 2013–2014, що з великими втратами, але таки допоміг нам здобути надійний якісний налигач, який євроспільнота все ж скеровує — хай і всупереч течії.
P. S. ЕІС-код ми таки знайшли. Тепер триває переписка і зідзвонювання з новим постачальником щодо прийому документів. Склалося враження, що, на відміну від персоналу облгазу, його консультанти тільки навчаються працювати з клієнтом.
