І на Поліссі навчились вирощувати мавританські мальви
Цвіт цієї рослини сушать і продають як лікарську сировину
Для багатьох українських родин гостро постає питання працевлаштування. Хтось на шматок хліба заробляє за кордоном, покидаючи вдома сім’ю, хтось започатковує власну справу, хоч це буває досить непросто, хтось збирає лісові дари. Так, у родині Ляшуків зі Старої Вижівки часу на відпочинок немає. То в ліс по гриби, по ягоди, лікарські рослини. І хоч важко, та стараються використати кожну можливість, щоб поповнити сімейний бюджет. Пробують зайнятися справою, яка приноситиме хоч якийсь заробіток. Біля хати на невеличкому клаптику землі замість традиційної картоплі посіяли квіти — мавританські мальви.
— Раніше про неї не знали й не чули, — розповідає господиня дому Тамара Серафимівна. — Інформацію про її лікувальні властивості отримали з інтернету.
Помічними при недугах є всі частини рослини. Вони мають пом’якшувальну, відхаркувальну, обволікальну, протизапальну, знеболювальну та загальнозміцнювальну дію. Крім цього, слиз рослини має значні адсорбувальні властивості, завдяки чому зменшує інтоксикацію. Хімічний склад мальв містить велику кількість слизистих і дубильних сполук, вітамін С, каротин і цукор. А ще вони мають барвники мальвін та мальвідин.
— Вирощувати ці квіти стали, можна сказати, випадково, — додає її невістка Інна. — Минулого року чоловік приніс трохи насіння. Коли стали питати в нього, що це таке, то відповів: «Це наш майбутній бізнес». Правда, посівного матеріалу вистачило лише на недовгий рядок. Насичено-пурпурові мальви, прикрашаючи обійстя, милували око сусідів, перехожих. Назбирали насіння і навіть трохи квітів для здачі. Мали роботу взимку, бо малесенькі зернятка треба було відділити одне від одного.
Можливо, комусь здасться, що процес вирощування мавританської мальви простий і не надто затратний. Але це лише на перший погляд. Дрібнюсінька насінина дає тендітні, ледве помітні сходи. Як перший раз сапаєш, то й не видно, що щось росте в рядках, потрібно добряче приглядатися.
— Технології вирощування цієї культури не знали, — розповідає Тамара Серафимівна. — Тож вирішили, що квіти краще буде збирати, якщо ростимуть вони рядками по два із широкими міжряддями. Сіяли вручну, роблячи лунки. Спробували невеличку частину підживити, але суттєвої відмінності не побачили, на такий агроприйом мальва майже не реагує.
І не дивно, бо ж лікарська сировина має бути ще й екологічно чистою. Напоєні дощами, обігріті сонячними променями, рослини потужно тягнуться вгору. Щодня на них розпускаються десятки квіточок, які дуже швидко перецвітають. Отож найвідповідальніша пора — це їх збирання.
« Помічними при недугах є усі частини рослини. »
— Цього року мали всього-на-всього чотири сотки, — розповіла Інна. — Але в період рясного цвітіння, який тривав зо два тижні, одній людині не справитися, бо ж потрібно щодня зривати квіти, які, зранку розпустившись, до вечора перецвітають. Тоді відпочивати ніколи. Обірвали ті, що на ділянці в полі, а дивись, уже й біля хати їх надто рясно. Особливо важко у спеку, бо ж цілий день доводиться проводити на сонці. Можна сказати, що й вихідних немає.
— Хоч і важко, але водночас і для душі відпочинок неабиякий, — додає Тамара Серафимівна. — Самі квіти дуже гарні. Дивишся на них — і забуваєш про втому. Насолоджуєшся красою, заслуховуєшся гудінням джмелів, які облюбовують цю рослину. Від барвників, що містяться у квітах, руки наче після збирання чорниць. Правда, без зусиль відмиваються.
Після процесу збирання — сушіння. Мальви відправляють на горище, розстилають в один шар, аби мали гарний колір і форму.
— За таку нелегку працю хотілося б мати зиск, — додають співрозмовниці. — Щоб отримати один кілограм сушених квітів, сирих необхідно нарвати аж уп’ятеро більше! До речі, вирощуванням мавританської мальви багато хто займається на Закарпатті. Та й ціни на цю лікарську сировину там вищі, ніж у нас.
Господарювати на рідній землі непросто. Але все ж краще, ніж залишати сім’ю і їхати на заробітки. У цьому переконана і Тамара Серафимівна, й Інна, у якої двоє малих дітей. Дивний цвіт мальв не лише заворожує, а й є маленьким промінчиком надії, що можна буде започаткувати щось власне, що приноситиме дохід.
Лариса СЕМЕНЮК