Мова про нарощування поголів’я великої рогатої худоби у нас ведеться мало не на кожній нараді сільгоспвиробників...
Мова про нарощування поголів’я великої рогатої худоби у нас ведеться мало не на кожній нараді сільгоспвиробників. Протягом останніх років вже не одну програму приймали і на урядовому, і на обласному рівні, аби побільшало у господарствах корів. Та воно якось навиворіт виходить: чим більше зусиль докладають, тим гірший результат. Бо велика рогата худоба у сільському господарстві – це як розмінна валюта. Як тільки виникають фінансові проблеми – вона відразу йде під ніж. А оскільки штилю у сільгоспвиробництві давно не було, а все більше виробники потрапляють під штормові хвилі економіки й політики, то наростити поголів’я худоби суттєво не вдається. А тут додалася ще одна прикрість — захворювання корів на лейкоз
Олена ДУДКЕВИЧ
ХВОРОБА ПІДКРАДАЄТЬСЯ НЕПОМІТНО Останнім часом ця хвороба починає дедалі більше дошкуляти. І хоча Волинь, за словами заступника начальника обласного управління ветмедицини Сергія Войтюка, належить до п’ятнадцяти областей, які в Україні прийнято вважати вільними від лейкозу, він нещадно косить селянських корівок, позбавляючи сім’ї не тільки молока, а й джерела прибутку, адже у селі кожен другий продає молоко від корів на молокопереробні підприємства. Ще гірше, що про лейкоз селяни не знають достеменної правди, тому нерідко ворогують з односельчанами, які цілком справедливо вимагають ізолювати хворих тварин зі стада, звинувачують ветеринарну службу у змові із перекупниками, які почасти просто шантажують селян, пропонуючи їм мізерні ціни за хворих корів. Найгірше те, що для селянина зарізати корову означає те ж саме, що втратити щось дуже дороге, бо ж корова для багатьох сімей – годувальниця. За гроші, які отримує господар після того, як продасть хвору корову, і теличку навряд чи купиш, не те що продуктивну корову. Тому й панікують селяни, бо з одного боку обурюють їх низькі ціни на молоко, з іншого – небезпека втратити і це джерело прибутку. Реального виходу з цієї ситуації поки що ніхто запропонувати не може. Боротися з лейкозом, стверджують ветеринари, можна тільки вирізаючи хворих тварин. Вилікувати хворобу неможливо, а попередити можна хіба що завдяки постійному контролю з боку ветслужби, яка систематично має робити серологічний аналіз крові корів і виявляти хворих, яких відразу необхідно ізолювати від стада. - У селах, - каже Сергій Войтюк, - виводка тварин має проводитись щонайменше раз на рік. Через сільську раду ми повідомляємо, коли мають приїхати ветеринари, і просимо, аби селяни привели своїх корів на перевірку. Але, самі розумієте, не всі свідомо ставляться до наших прохань. Буває, утримує господар три корови, а на виводку приводить тільки одну. Є й такі, що просто ігнорують можливість перевірити стан здоров’я корови. Тому наша служба намагається здійснити подвірний обхід і максимально обстежити всіх тварин. Якщо ж аналіз крові показав позитивну реакцію, то вважається, що корова хвора на лейкоз. Ось тут і починаються непорозуміння. Після того, як результати аналізів готові, ветеринарна служба передає сільському голові і заготівельникам молока списки господарів, чиї корови захворіли на лейкоз, щоб молоко від таких корів не приймали на переробку. Селяни, які не можуть змиритися з тим, що їхня корівка, яка зовні не подає ніяк ознак хвороби (корова може хворіти усе життя, але якихось симптомів при цьому не проявляє), знову і знову здають кров на аналіз, але вже в лабораторіях навіть інших областей. Часто трапляється так, що повторні аналізи не підтверджують захворювання корови. Ось тоді на голову місцевих ветслужб сиплються нарікання. - Наука достеменно не пояснила, чому іноді при повторному аналізі реакція випадає, - розповідає Сергій Миколайович, - але спостереження доводять, що найчастіше це відбувається тоді, коли кров для аналізу беруть у корови перед самим розтелом або ж після нього. В Інструкції з профілактики і оздоровлення великої рогатої худоби від лейкозу чітко записано: тварини, у яких на основі серологічного методу виявлено стійку реакцію, повторному серологічному обстеженню не підлягають. Це просто заборонено. Трішки дивно, чому дотепер не винайшли іншого методу виявлення захворювання, який би міг стовідсотково підтвердити наявність в організмі тварини вірусу і відкинути тінь з ветеринарів. Звинувачувати всю службу у змові з перекупниками не варто, але селяни розповідають про окремі випадки, коли перекупник приїжджає до будинку ветеринара, який за певну плату дає йому список господарів, у яких хворі корови. Після цього перекупники нахабно їдуть до селянина, який ще сам не знає результатів аналізу, і заявляють: “Твоя корова хвора. Продавай нам її по три гривні за кілограм, бо більше ніде ти її не подінеш!” Ошелешений господар часто піддається на такий собі шантаж і за безцінь збуває худобу. Зрештою, інформація про хворих корів не конфіденційна. Нею володіє і сільська рада, і заготівельники молока. Тому важко сказати, хто саме допомагає перекупникам робити бізнес. Але піддаватись на їхні провокаційні пропозиції не варто. Ліпше вже здати корівчину на переробне підприємство і тоді мати шанс отримати компенсацію за великовагову худобу. Береженого Бог береже Лейкоз – хвороба страшна не тільки тому, що невиліковна. Вона уражує найбільш продуктивних тварин. Від хворих корів, як правило, народжуються заражені вірусом телята. Цікаво, що хвороба у них може проявитися тільки тоді, коли вони стають повноцінними продуктивними коровами. В управлінні ветеринарної медицини у Волинській області розповіли, що збудником лейкозу є онкогенний вірус, подібний до того, що спричиняє білокрів’я у людей. Характеризується ураженням крові, пригнічує захисні сили організму і в результаті провокує появу різних захворювань у тварини та розвиток пухлин у її органах. Хворим тваринам не можна контактувати зі здоровими: перебувати поряд на пасовищах, на спільному утриманні, оскільки вірус переносять кровососні комахи, він може передаватись через слину, молоко, яким вигодовується молодняк. Відтак і людям пити молоко ураженої худоби не рекомендують, бо вірус, живучи в організмі корови, виділяє продукти життєдіяльності, що є канцерогенами, які найбільше акумулюються у молоці, можуть спричиняти ракові захворювання і особливо небезпечні для дітей. Хоча наукою досі не доведено жодного факту, коли б людина захворіла на рак через те, що пила молоко від лейкозної корови. За словами Сергія Войтюка, таке молоко можна використовувати для згодовування домашнім тваринам, а вживати тільки після кип’ятіння. Здавати молоко на переробку заборонено. Селяни, знаючи, що у заготівельника молока є списки господарів, чиї корови хворі на лейкоз, умудряються продавати молоко через родичів, сусідів. Селяни мусять знати, що за такі дії передбачене покарання. Часто міські жителі висловлюють побоювання з приводу того, чи безпечно купувати молоко у магазинах, якщо немає впевненості, що воно – не від лейкозної корови. Молоко від інфікованої корови, потрапляючи на переробне підприємство, проходить обробку. При цьому вірус знищується, але можуть залишатися токсичні речовини. Ветеринари кажуть, що таке молоко вживати можна. Гірше у нас зі стихійними ринками, де ні ветслужба, ні санстанція просто не в змозі проконтролювати безпечність молока, яке надходить у продаж. М’ясо корови, яка хворіла на лейкоз, кажуть, теж можна вживати у їжу, але перед приготуванням воно обов’язково має проходити термообробку. Ветеринарна служба налаштовує на те, що хворих тварин потрібно здавати на забій, але вимагає робити це негайно. Головне – ізолювати хвору тварину від інших корів, адже вона є носієм вірусу і за досить короткий проміжок часу може заразити чимало інших корів.
ЯК КУПИТИ ЗДОРОВУ КОРОВУ На думку Сергія Войтюка, однією з причин поширення лейкозу стало те, що у свій час, коли проходило розпаювання сільгосппідприємств, чимало худоби селяни взяли у рахунок майнових паїв. Цю хворобу легше було контролювати, коли поголів’я було сконцентровано у великотоварних господарствах. Час від часу сільгосппідприємства продають худобу, тому їм легше вибракувати лейкозну. З одноосібниками важче. Тут необхідний спеціальний підхід, може, якась державна програма дотацій, як це практикується в інших країнах, щоб селянин збув хвору тварину і мав можливість купити здорову. Звісно, враховуючи, що добра корова сьогодні коштує до півтори тисячі гривень, для держави таке дотування виллється у серйозну суму. Але якщо ніяким чином це питання не вирішувати, за якийсь десяток років молочні продукти можуть стати для нас дефіцитними. Напевно, було б добре, якби за вирішення цієї проблеми взялися усім миром: якісь кошти передбачила держава, чимось допомогли місцеві бюджети, підключились фонди, міжнародні організації. Може, варто було б розпочати з районів чи областей, у яких ситуація найбільш критична. До речі, на Волині лейкоз найбільшого поширення набув у Горохівському, Ківерцівському, Любешівському, Камінь-Каширському і Ковельському районах. Причому на Горохівщині лейкоз косить худобу більше у великотоварних господарствах, на Камінь-Каширщині – більше страждають від хвороби тварини одноосібників. Збути хвору корову сьогодні не проблема, а от натомість купити здорову досить-таки непросто. Ветеринари радять обов’язково прийти до них перед тим, як придбати худобину і запитати, чи проходила корова, яку людина має намір купити у тому чи іншому населеному пункті, обстеження. Ще простіше, коли корова має свій паспорт з відміткою про останню здачу аналізу на лейкоз. Але перед тим, як привести нову корову до хліва, потрібно добре очистити приміщення від гною, стіни продезінфікувати вапном або хлорним розчином. Головне не проявляти до цього питання байдужість і господарям, і відповідним службам, і владі.
