Автобус, захоплений Максимом Кривошем, цілий день простояв на Театральній площі в Луцьку.
«Ми виморювали його і думали, що через втому терорист підставиться під снайпера, але він належно підготувався»
Начальник ГУ НПУ у Волинській області Юрій Крошко розповів деталі спецоперації із затримання Максима Кривоша, який 21 липня у Луцьку захопив у заручники пасажирів і водія рейсового автобуса «Краснилівка — Берестечко»
Тривало засідання колегії керівників підрозділів з усіх районів області, на якому підбивали підсумки першого півріччя, коли начальнику ГУ НПУ у Волинській області Юрію Крошку доповіли: невідомий подзвонив, що захопив автобус, і виставив свої вимоги.
— Я вийшов на площу: уже були на місці наряди і група швидкого реагування, працювали патрульні. Одразу зрозумів, що інформація підтверджується, — розповідає Юрій Олександрович. —Що це не якийсь жартівник або людина, що зловживає алкоголем чи наркотиками, а реальне захоплення заручників, кулі летять справжні. Після того, як він вистрелив у бік приміщення ГУ НПУ, ми зрозуміли, що коло безпеки треба розширити.
— Уже після оцінки всіх подій чи хотіли б ви щось змінити у діях своїх підлеглих?
Читайте також: «Це не театр!»: волинські правоохоронці розповіли, як боролися з терористом (Відео)
— Ми діяли так, як мали. І змінювати особливо нема чого. Були наші внутрішні організаційні моменти: комусь треба було щось робити без нагадування, а йому зайвий раз нагадали. Є прописаний план на різні ситуації, в тому числі і під час захоплення заручників. Алгоритм дій був відомий усім, хто мав би про нього знати. Але документ писали люди, і всього передбачити не можна. Бо ситуація унікальна. Це було вперше у всіх поліцейських Волині.
Про страх не думаєш. Як пролунали постріли, навколо було багато перехожих і їх треба було забирати. Нависла реальна загроза життю людей. Перші години були найважчі, поки не встановили його особу. Хто він такий? Наскільки небезпечний?
— Лунали закиди, чому не задіяли професійного переговірника?
— Я зателефонував йому перший, запитав його вимоги і навіщо він це робить. Терорист відповів, що йому нецікаво розмовляти з керівником волинської поліції, потрібен хтось із вищих чинів. Про це я доповів керівництву Нацполіції, і було прийнято рішення, щоб із терористом зв’язався перший заступник голови Нацполіції Євген Коваль. Надалі він вів перемовини. У них встановився контакт, хоча дуже хибкий (міг кинути трубку під час розмови), і не було сенсу міняти переговірника. Підключилися колеги з СБУ. Рішення приймали колегіально. Тактику і стратегію розмови розробляли фахівці.
— Коли було найбільше страшно?
— Про страх не думаєш. Як пролунали постріли, навколо було багато перехожих і їх треба було забирати. Нависла реальна загроза життю людей. Перші години були найважчі, поки не встановили його особу. Хто він такий? Наскільки небезпечний? Бо скажеш щось не те, розсердиться і почне стріляти. Найтяжче було очікувати, що він зірветься і почне стріляти в заручників. Найстрашніше — допустити загибель людей.
— У який момент зрозуміли, що настав перелом?
— У другій половині дня, коли почали говорити про перемовини з Президентом України.
Читайте також: Водій захопленого автобуса розповів, як усе було (Аудіо)
— Але до завершення ще було далеко…
— Так, але він уже зменшив свої вимоги. Дозволив Євгену Ковалю принести воду людям. Ми ще не знали, наскільки це швидко закінчиться, розраховували, що затягнеться до ночі. Але бачили з його боку поступки: терорист втомлювався, мова була млява. Він бачив, що ніхто не виконує вимог на раз-два. Ми виморювали його і думали, що через втому підставиться. Але треба віддати йому належне: він як слід підготувався і не підставився під снайпера, щоб його знешкодили. Усе продумав: десь людину виставив, десь вікна зашторив. Навпроти заднього виходу поставив людину.
Дії підлеглих оцінюю на «добре». Вибухотехніки свідомо оглядали будь-який підозрілий предмет (бо нібито терорист розклав вибухівку по місту). Спецназівці цілий день пролежали біля собору під сонцем і чекали команду на штурм. Але мети він не досягнув. Була критика, чи варто Президенту України говорити ті фрази. Думаю, що так, бо йшлося про порятунок громадян. Ця розмова була продумана: Президент скаже лише це, а не те, що ти хочеш. Терорист довго торгувався, але таки погодився. І здався на наших умовах.
