Як говорити з дитиною про секс

Сексуальна освіта — це передусім про виховання відповідального ставлення до стосунків та репродуктивного здоров’я. Її мета — забезпечити дітей і підлітків науковою та об’єктивною інформацією, яка дасть змогу обдумано ухвалювати рішення та знизити ризики, пов’язані зі статевим життям та здоров’ям. Поки в Україні цей напрямок лише формується. У школах бракує спеціальних класів, у яких навчатимуть дітей основ сексуального здоров’я, здоровим стосункам чи онлайн-безпеці. Деякі спроби впровадити схожий напрямок є відверто провальними. Як приклад згадайте підручник «Основи сім’ї», в якому автор відстоював антинаукові твердження, приміром про те, що контрацепція вбиває дітей.

Короткий підсумок — уроки, на яких розповідають про частини тіла, статеве дозрівання, хвороби, що передаються статевим шляхом, зокрема про ВІЛ-інфекцію та захист від них, про здорові партнерські стосунки, безпеку та здоров’я і багато іншого, розпочинають ще в молодшій школі.

Наприклад, в Австрії освітня програма щодо сексуального здоров’я є обов’язковою з 10-літнього віку. Естонія була першою країною колишнього Радянського Союзу, яка офіційно запровадила шкільну сексуальну освіту — з 1996 року. Відтоді програма виховання сексуальності поступово розширюється і вводиться в усіх школах. У Швеції це взагалі обов’язковий предмет ще з 1955-го. З 7−10 літ — учням розповідають про здоровий спосіб життя, розважливий та обдуманий початок статевих стосунків, анатомію і безпеку. У цьому році сексуальна освіта стане обов’язковою для учнів початкової школи у Великій Британії.

Чому це важливо? Підлітки, які розмовляють зі своїми батьками про секс чи мають уроки щодо сексуального здоров’я у школі, частіше відкладають інтим до досягнення старшого віку.

Вони також частіше роблять виважений вибір, наприклад використовують презервативи, аби запобігти хворобам чи вагітності, якщо вже вирішили займатися сексом.

Тож велика роль у питанні сексуальної освіти належить батькам зокрема. Є безліч порад, матеріалів, відеокурсів чи лекцій про те, як розпочинати розмову з дитиною будь-якого віку на цю тему. Головне — не соромитися, запастися терпінням, бути чесним та відкритим і в жодному разі не засуджувати питання чи поведінку. Основне — це довіра.

Практичні поради з цього приводу: не бійтеся розпочати розмову та загалом про це говорити.

Підлітки, які розмовляють зі своїми батьками про секс чи мають уроки щодо сексуального здоров’я у школі, частіше відкладають інтим до досягнення старшого віку.

Якщо ви уникатимете цієї теми, діти знайдуть інформацію без вас. У такому разі вони навчатимуться на поведінці та ставленні, змодельованих іншими дорослими, зі ЗМІ та у своїх однолітків. Займіть проактивну позицію у цьому питанні.

Це не означає, що потрібно одразу ж розпочати серйозні розмови про секс чи вагітність. Важливо бути відкритими до запитань дитини та використовувати влучну нагоду, аби пояснити ті чи інші теми, які вважаєте доречними. Таким приводом може бути наступне: повідомлення, що хтось із близьких чи друзів вагітний, коли у кіно чи на телебаченні з’являються теми про статеве дозрівання, побачення, секс чи кохання, коли в рекламі, книгах чи будь-якому іншому місці висвітлюються гендерні стереотипи, коли натрапляєте на рекламу чи продаж прокладок, тампонів, протизаплідних засобів, презервативів тощо. Приводів — безліч. Головне завдання — розпочати відкриту та довірливу розмову.

Розпочати її ніколи не пізно. Звісно, теми і пояснення важливо обирати за віком, аби дитина все зрозуміла та могла поставити відповідні запитання. Наприклад, як тільки малюки починають говорити, ви можете навчити їх правильних назв частин свого тіла. Як тільки вони стають контактувати з іншими дітьми, варто навчити їх поважати інших людей і говорити про їхні почуття. В маленькому віці також важливо навчити ваше чадо дбати про свою безпеку, розуміти порушення особистого кордону і казати «ні». Ці речі закладають основу для здорової сексуальності та стосунків пізніше.

У початковій та середній школі можна дати дитині книгу про анатомію чи статеве дозрівання для самостійного дослідження. Час від часу важливо запитувати школяра, про що він чи вона дізналися, що заплутало, і пояснити незрозуміле.

Найголовніше — дати зрозуміти дитині, що вона може поставити запитання або звертатися за підтримкою, не боячись сорому чи осуду.

Говоріть про секс чи сексуальне здоров’я не лише в контексті заборони. Адже більшість розмов та пояснень відбувається саме так: «Не займайся сексом», «Не можна завагітніти», «Не захворій на ту чи іншу хворобу, яка передається статевим шляхом».

У такому разі питання, що можна робити і як, залишається поза розмовою. Виходьте за межі «не» та заборон. Пояснюйте, що таке сексуальний потяг, що можна робити, аби залишатися сексуально здоровим? Як про це говорити з партнером чи партнеркою? Що вони можуть зробити, щоб бути сексуально здоровими з партнером? Розповідайте про переваги та важливість використання контрацепції. Навчайте дітей правильних назв інтимних частин тіла, розуміння особистого простору, здоровому вмінню казати «ні», коли його порушують. Ці теми повинні бути невід’ємною частиною будь-якого обговорення здорової сексуальності.

Розмовляти з дитиною про секс — означає давати їй дозвіл це робити? Це не так. Це шкідливий стереотип, якого варто позбутися. Такі бесіди не означають батьківство без цінностей. Це про навчання доньки чи сина розумінню, що сексуальні думки та почуття є нормальними, про важливість безпеки, захисту здоров’я і поваги. В майбутньому це дає батькам можливість продовжувати розмови на більш серйозні теми, приміром про аборти, проституцію чи порнографію.

Будьте уважним слухачем. Дізнайтеся, про що думає ваша дитина, розповідаючи про свої стосунки чи сексуальні переживання. Що означає для неї чи нього мати хлопця чи дівчину? Також корисно поговорити про друзів. Підлітки можуть розповідати більше про них, ніж про себе, але, слухаючи те, що роблять їхні друзі, ви зможете зрозуміти, як почуваються і про що думають ваші донька чи син.

Завжди пам’ятайте, що коли йдеться про здоров’я та безпеку дітей — незручних тем не існує.

Уляна СУПРУН,
політик, ексміністр охорони здоров’я, лікарка, громадська діячка, раніше директорка гуманітарних ініціатив Світового конґресу українців.