10 фактів про святкування Старого Нового року

1. Святий, який сам написав особливу літургію

Відомо, що архієпископ Каппадокійський Василь був аскетом, богословом, автором кодексу чернечого життя. Йому приписують вислів: «Скільки віднімеш від тіла, стільки додаси сили душі». У церквах цього дня проводять особливе богослужіння. Літургію написав сам Василь Великий.

2. Перед Новим роком мирилися

Є традиція напередодні цього свята попросити пробачення у тих, з ким побив горшки, щоб жити в мирі і злагоді. Окрім того, хлопці, які недавно сватались і отримали гарбуза, вдруге засилали сватів. Вони сподівалися, що у цей день зможуть отримати згоду.

Першим до хати на Новий рік має зайти чоловік, бажано малий хлопчик. Тоді в домі буде щастя.

3. Чим треба посівати?

А ще святого Василя вважають покровителем землеробства. Власне тому головним обрядом на святі було засівання зерном. Засівали оселю тільки житом, у крайньому випадку — пшеницею. У наш час юні посівальники стали використовувати значно більший асортимент зернових, іноді навіть крупи (гречку, перловку тощо).

4. Вітати можуть тільки хлопці

За повір’ями, жінки не приносять щастя. Тому першим до хати на Новий рік має зайти чоловік, бажано малий хлопчик. Тоді в домі буде щастя. Перших посівальників просили сісти в хаті: «Сядь же у нас та посидь, щоб усе добре садилось: кури, гуси, качки, рої та старости!».

Читайте також: «Католицьке Різдво» – некоректна назва. Священник Іван Сидор пояснив чому.

5. За віншувальниками бігали зграї собак

Хлопців господарі обдаровували яблуками, ліщиновими горіхами, гарбузовим чи соняшниковим насінням. Тих, хто приходив пізніше, вгощали гречаними млинцями. Зрозуміло, що всього того добра малі посівальники не могли одразу з’їсти. Отож найменш смачні гречаники хлопці віддавали собакам. Власне тому іноді за гуртом посівальників бігала зграя псів: розумні тварини знали, що матимуть поживу.

6. Дідуха виготовляли з першого зажинкового снопа

Цю найпопулярнішу символіку ще подекуди називали Снопом–раєм. Він символізував спільного предка — Діда. Напередодні Щедрої куті (в ніч з 13 на 14 січня) Дідуха виносили з оселі. Іноді його спалювали, в інших місцевостях (зокрема на Поліссі) ним підв’язували фруктові дерева, щоб добре родили.

7. На свята робили бабу

Окрім Діда, у деяких місцевостях України готували й Бабу. До хати вносили оберемок соломи і застеляли нею підлогу. Це і називалося «робити бабу». Вважали, що це символізує добрі душі пращурів, які оберігають врожаї від повеней, граду, бурі, вогню тощо.

8. Ховалися за пирогами

Перед тим як почати святкову вечерю, господиня випроваджувала дітей з хати. Тоді перед главою сімейства клала на столі стільки хліба й пирогів, щоб його не було видно. Тоді дітей запускали в дім.

— А де ж це наш тато? — запитували дітлахи.

— А хіба ви мене не бачите? — відповідав батько.

— Ні. Не бачимо.

— То дай Боже, аби ви мене так завше не бачили, — казав батько і роздавав хліб і пироги.

9. Під стелею вішали «павука»

Його робили із соломи. Тіло комахи утворювали ромбики та трикутники, ніжки — соломинки, які обмотували різнокольоровим папером. «Павука» вішали під стелею на кінську волосину. Потоки повітря, що потрапляли в хату (гарячі від печі, холодні від вхідних дверей) змушували обертатися цей оберіг. Складалося враження, що він живий. Павуки були бажаними в оселі, бо люди вірили, що вони заснували світ.

10. Приноровлювали коня чи бичка

Поліські господарі на свято запрягали у сани молоду, ще добре необ’їжджену тварину і їздили селом. Усіх зустрічних запрошували покататися. Це робилося для того, щоб приноровити коня чи бичка. Після такого обряду вважали, що тварина вже готова до сільськогосподарських робіт.