Христина Гоянюк: «Шановні батьки! Щоб ваші діти писали грамотно, відірвіть їх від ґаджетів».
Дід найграмотнішої українки дружив з Іваном Франком, а сама вона — із Жаком Шираком
74-річна львівська пенсіонерка Христина Гоянюк у 2020-му найкраще за всіх написала всеукраїнський радіодиктант національної єдності — єдина без жодної помилки! — і стала переможницею серед 16 тисяч учасників. Диктант був ювілейний — двадцятий, але й для галичанки це теж була двадцята участь у ньому
«У школі, коли я ще навчалась, ми не вчили літеру «ґ»
Любов до української мови та літератури Христина Гоянюк успадкувала від батьків: тато був директором школи у Бориславі, викладав рідну мову та літературу понад пів століття, а мама працювала вчителькою молодших класів.
«Це мене батько навчив писати диктанти. Нам задавали перекази, твори, а тато також казав мені завжди: «Сідай і слухай, як я диктую, уважно слухай. Я даю підказку, а ти вловлюй інтонацію». І він мене навчив, що найперше, коли диктують радіодиктант, треба уважно слухати диктора, його пунктуаційні паузи (до речі, у 2020-му радіодиктант читала у прямому ефірі відома актриса Римма Зюбіна. — Ред.). Це 90% правильно написаного диктанту. Тато радив, звісно, знаючи добре правопис, відчувати інтуїтивно і, де слід, ставити розділові знаки, на які акцентують увагу при читанні тексту. А ось коли перевіряєш диктант, не виправляй, бо можна зробити гірше», — каже Христина Гоянюк.
Вона, як завжди 9 листопада двадцять років поспіль, сіла за стіл, увімкнула радіодиктант, дуже уважно слухала, щоб упіймати кожне слово.
«Я так чекаю щороку 9 листопада! Приходить цей день, вимикаю всі телефони, чекаю, коли почнуть диктувати. Це для мене таке хобі і перевірка на уважність. Цього року диктант був по-своєму цікавий, тема про виклики книжкової ери (текст написав відомий поет і видавець Іван Малкович. — Ред.). Складний був диктант, багато розділових знаків, вигадані образи героїв, і я інтуїтивно відчула, що потрібно взяти ім’я в лапки. Також були слова з літерами «г» і «ґ». Ми, до речі, у школі, коли я ще навчалась, не вчили літеру «ґ», — зауважила пані Христина.
«Чому так багато людей не кажуть «Добрий день», а «Здрастє»?»
Жінка працювала лікарем-бактеріологом у Львівському медичному університеті. Однак завжди дбала про високий рівень своєї української мови. Бо те, як людина розмовляє і чи грамотно пише, свідчить про її освіченість і культуру.
«Просто вдягнути краватку — це аж ніяк не значить, що ти людина освічена та інтелігентна. А ось коли ти грамотно пишеш будь-яку заяву, розмовляєш, вживаючи багато різних слів, умієш гарно висловити власну думку, то це і є показник інтелігентності. Я говорю людям: «Якщо ви їдете на заробітки, в іншу країну, то першим ділом маєте вивчити мову». То чому так багато тих, хто проживає у Львові з 1945 року, кажуть не «Добрий день», а «Здрастє»? Мовляв, яка різниця, головне, що привітався, але ж ні — це велика різниця, якою мовою спілкуєшся в Україні. Бо живуть стільки років в україномовному Львові, а кажуть «Здрастє». Мову країни, в якій живеш, маєш поважати, бо таким чином поважають і себе. Мова єднає людей», — переконана Христина Гоянюк.
А ще вона радить батькам більше часу приділяти дітям, бо нині ґаджети замінили їм книжки. Школярі розмовляють суржиком, пишуть неграмотно. «Треба, щоб батьки диктували дітям цікаві тексти, і так виробиться грамотність».
«Я і написала: «Франція, Париж, президенту Жаку Шираку»
До слова, по материнській лінії пані Христина — нащадок одного з друзів Івана Франка. «Батько мого дідуся Карло Бандрівський був його шкільним товаришем і, коли Франко помер, опікувався його сім’єю».
Сама Христина Гоянюк була знайомою з письменниками Миколою Вінграновським та Олесем Бердником і навіть спілкувалась із президентом Франції Жаком Шираком, який двічі вигравав на виборах — у 1995 і 2002 роках. Коли політик уперше переміг, лікарка зі Львова привітала його й отримала відповідь. Так почалось їхнє спілкування протягом майже 25 років.
«У травні була його інавгурація, яку транслювали на телебаченні, і ми це дивились. Я ще сказала, який класний чоловік. Мені колеги говорять: «Ви така комунікабельна, то напишіть йому». Я і написала, розповіла про Львів, Україну. Адреси не знала, тому вказала: Франція, Париж, президентові Жаку Шираку». Через два тижні мені прийшла відповідь із подякою від нього і його дружини Бернадетти. Так зав’язалося листування, останній лист отримала у серпні 2019 року, а у вересні він помер».
Їхня зустріч відбулася в Парижі у січні 2009-го. Перед цим пані Христина перемогла у вікторині з історії Франції, яку організував у Львові «Альянс Франсез», і в якості винагороди отримала омріяну поїздку.
«У Парижі вирушила за адресою: вулиця де Ліль, 37. Прийшла у триповерховий будинок, з якого вийшов охоронець, представилась і сказала, що я до Жака Ширака. Він попросив зачекати, а за якийсь час приїхав колишній президент Франції. Він дуже втішився, була гарна зустріч, показав мені Версаль, Мулен Руж, побували і на підприємстві, де виготовляють парфуми — Фраганарівському заводі. Це була надзвичайно тактовна людина, і у мене залишились гарні спогади», — пригадує Христина Гоянюк.
Читайте також: Як українські трактористи, комбайнери і коваль в Єгипті відпочивали (Відео).
Нині вона підтримує свою пам’ять тим, що багато читає, розв’язує кросворди і навіть є майстром із кросвордного спорту. «Свій мозок треба шанувати», — наголошує львів’янка і жартує, що «її коштує грошей, бо постійно купує кросворди і літературу».
Галина ТЕРЕЩУК, radiosvoboda.org
