Узяти себе за роги Антон не дасть, а ось почухати між лопатками — дозволяє! (Фото)
Напередодні старту 2021-го кореспондент «Газети Волинь» відшукав найбільшого в нашому краї бугая у підприємстві «Ратнівський аграрій»
Символ цього року за східним календарем — Бик. А кращих, аніж у цьому господарстві, яке вирощує м’ясну худобу, шукати годі.
— Товариство засноване у 2011 році. Нині обробляємо близько 8800 га. Поголів’я становить майже 2 тисячі голів, з них 862 — маточне поголів’я, — розповів директор ТОВ «Ратнівський аграрій» Валентин Бебес. — Маємо три основні породи: шароле, лімузин та абердин–ангуська. Продаємо молодняк переважно на експорт в Узбекистан. Там є державна програма підтримки закупівлі племінної худоби.
Тож їдемо у село Якушів Ратнівського району, де й розташована ферма. А вже там пошукаємо найбільшого на Волині бугая.
— Вік цих тварин — 14–15 місяців. Частину з них використовуватимемо для парування. Ось в одного у вусі блакитна бирка — це означає, що він чистопородний шароле. Червоною помічаємо тварин, отриманих від штучного запліднення. Це дуже зручно і швидко для ідентифікації, — показує завідувач ферми Василь Левчук. — Найкращих корів осіменяємо штучно спермою від європейських биків–репродукторів, щоб було добре потомство.
Бугаї ходять у вольєрах. Запитую, чи не б’ються між собою. Ні, кожен знає своє місце в стаді, конфлікт може виникнути хіба, якщо один із них довго був відсутній. Хоча між худобою різних порід є різниця. Якщо шароле та абердин–ангуси більш дружелюбні, то лімузини агресивніші. Особливо сердиті корови під час отелу. Тоді до них краще не наближатися, бо можуть атакувати.
— Нещодавно продали трьох биків різних порід: кожен важив більше тонни. Одного бугая–лімузина використовували понад 9 років. Але він нам став непотрібним, бо племінні лінії могли перехрещуватися. Тож збули, — каже Василь Мартинович, поки йдемо до найбільшого бика у господарстві, а може, й на Волині. — Хай краще люди покористуються, аніж такий бугай піде на м’ясо.
Ось ми біля вольєра, де мирно жує жвачку Антон. Цей бик породи лімузин важить близько 900 кілограмів. Він і є найбільшим. Справжній тобі символ наступного року.
Таку думку довелося почути і від керівника господарства: мовляв, шкода здавати племінну худобу на забій. Туди потрапляють хіба з 50 голів вибракуваних зі стада.
Читайте також: Поліський аграрій хоче розводити м’ясну худобу
І ось ми біля вольєра, де мирно жує жвачку Антон. Цей бик породи лімузин важить близько 900 кілограмів (трохи схуд, бо парувався з коровами у стаді). Він і є найбільшим. Справжній тобі символ наступного року. Завідувач ферми підкликає Антона. Той не одразу і поволі підходить до годівниці. Запропоновану мною крупну сіль ігнорує. А от почухати себе між лопатками дає залюбки, бо сам туди не добереться. І поки тру кудлату шерсть, подумки загадую бажання: ану ж збудеться. Все таки символ року!
В іншому вольєрі доглядач Сергій Горбач підходить до бика Сніжка породи шароле. Могутній велетень нахилив голову і слухає, як його чухають. У якийсь момент Сергій гладить тварину по спині і застрибує на бика. Той мирно стоїть і навіть не реагує на такі витівки.
— Підійшов до мене — я його почухав. Тоді він став за мною ходити, — розповідає Сергій Миколайович про те, як приручив бугая. — А якось я сів на нього.
Проте сідати на себе дозволяє тільки Сніжок. Інші такого не потерплять.
Затим оглядаємо ферму. Перш за все в око впадає чимала кількість заготовлених кормів: гори пресованої соломи та доглянуті силосні ями. Худобу годують сіном, соломою, силосом та сінажем. Молодняк та бички отримують ще й відходи зернового виробництва та концентровані корми. А з квітня по вересень стада пасуться на природі. Адже на Поліссі для цього є всі умови. Притому кожна порода пасеться окремо, щоб не змішувалися. Взагалі відчувається, що племінна робота на підприємстві поставлена на належному рівні.
Читайте також: На які три знаки Зодіаку у 2021-у впаде «золотий дощ».
— Над тим, щоб усе так гарно виглядало, треба дуже багато працювати. Сюди вкладено чимало труда, — каже Валентин Васильович. — Можна було б і збільшувати поголів’я. Але це потребує великих коштів. А держава не дуже поспішає підтримувати м’ясний напрям скотарства.