Її авторські ляльки здаються трохи наївними та водночас дуже теплими, близькими. За розмірами — такі ж тендітні і водночас енергійні та характерні, як і сама майстриня.
«Працювати і жити довго допомагає лялька»: у 95 років Варвара Мацелла досі проводить майстер-класи
Граються її хлопчиками Миколайчиками, дівчатками Варварками, ангелами довголіття у Європі та Америці…
«Я людина добра. Всім бажаю тільки добра, всім, абсолютно. В мене немає ворогів, є люди, котрі, може, не адекватні, але я їм все прощаю. Живу, працюю… Мені допомагає працювати і жити довго в цьому світі лялька. Я її роблю з душею», — розповідає пані Варвара.
Побачити пані Варвару раніше можна було у переході на площі Льва Толстого у Києві.
До слова, свої дивовижні ляльки-мотанки робить уже 40 років, використовуючи тканину, тасьму, дріт, суху траву, солому, лозу, кукурудзиння. І навіть у такому поважному віці проводить майстер-класи. Ба більше — виставки! А ще побачити пані Варвару раніше можна було у переході на площі Льва Толстого у Києві. Щоправда, останнім часом бабуся все рідше виходить сюди зі своїми авторськими мотанками.
У дитинстві Варвара Прокопівна не мала іграшок. Народилася у селі Малі Дмитровичі Обухівського району. Коли був сильний голод, із сім’єю переїхали жити до столиці. Там у далекому 1934-му вона на Хрещатику і побачила першу ляльку. Тоді їй було вісім років. Насправді то була не лялька, а манекен у магазині. Проте Варвара з сестрою не знали цього. «У 8 літ вперше побачила ляльку, то був манекен у вітрині центрального універмагу на Хрещатику. А першу справжню у подарунок отримала у 50…» — ділиться Варвара Прокопівна і додає, що й досі її зберігає.
Коли дівчинці виповнилося десять, хрещена мати подарувала Варі ляльку з глини, тулуб якої був набитий тирсою. На жаль, іграшка розбилася: багато сліз було. Але всі ці спогади, емоції міцно запали в душу. І коли Варвара Мацелла вийшла на пенсію, у 55 років почала займатися мотанками.
Відтоді минуло 40 літ… Але любов до цієї справи живе дотепер. Майстриня й досі виготовляє ляльки, які продає або дарує на весілля, хрестини. А ще роботи Варвари Прокопівни можна побачити у Музеї іграшок, в Музеї українського народного декоративного мистецтва, Музеї Гончара та у приватних колекціях. Граються її хлопчиками Миколайчиками, дівчатками Варварками, ангелами довголіття у Європі та Америці…
«Я вкладаю всю свою доброту у ляльки», — каже майстриня і бажає кожному залишатися людяними і вірити у добро.
Лана ЛОМИКАМІНЬ
