Нововолинські шахти перетворять на музеї?

В останні роки шахтарське питання стало мало не топтемою. Минулого високосного року гірники страйкували й голодували під землею, перекривали дороги, пікетували Кабмін та Офіс Президента України, збиралися на брифінги в стінах Верховної Ради.

У першій половині грудня шахтарі двох діючих шахт Нововолинська влаштували акт непокори — ​відмовилися підніматися на поверхню і залишалися кілька днів під землею. Мітингували в адмінприміщенні ДП «Волиньвугілля», вимагаючи погашення боргів та звільнення керівництва. І після кожної акції протесту їм кидали, як псові кістку, якусь дещицю зароблених коштів.

Але повного очікуваного результату досягнуто не було. Навіть незважаючи на те, що в кінці року нововолинські гірники отримали за бюджетною програмою «Реструктуризація вугільної галузі» два солідні транші коштів на погашення зарплатних боргів — ​трохи більше 33 і 28 млн гривень, оптимізму щодо подальшого функціонування галузі, в тому числі ДП «Волиньвугілля», немає.
Непоодинокі випадки, коли шахтар звільнився з роботи, а йому розрахункових вчасно не виплатили. Також не проводилися перерахунки всіх обов’язкових податкових платежів, через що частина звільнених людей не може без проблем оформити пенсію. Їм доводиться звертатися в суд…

Це здається абсурдним, але нововолинські шахти час від часу відключають від енергопостачання. Його подають лише по дві години двічі на добу, щоб відкачувати воду із лави. Ближні до ствола насоси ще працюють, а ті, що знаходяться на дальніх обводнених точках лави, практично втоплені та не діють. Робота цих підземок повністю зупинена, понад 1100 чоловік залишилися у підвішеному стані і не знають, що буде завтра. Все котиться вниз… То що ж робити з нерентабельними копальнями?

Врятувати ситуацію ще можливо. Є варіанти: перекваліфікація людей на нові професії, залучення інвесторів (безкоштовна земля, інфраструктура), які створять нові робочі місця, матеріальна допомога бажаючим звільнитися добровільно тощо. На жаль, у реальності вони не діють.

Українські чиновники їздять у закордонні відрядження вивчати досвід, як закривали шахти у Німеччині. Британське посольство давало гранти на дослідження, круглі столи, презентації.

Заступник міністра розвитку громад та територій України Іван Лукеря зазначив, що у 2021 році уряд планує провести техніко-економічне обґрунтування трансформації шахт. Отримані висновки покажуть, як краще використати цю інфраструктуру, щоб у 2022 році потенційно залучити як приватне, так і державне фінансування для відновлення цих територій. Мовляв, завдання Мінрегіону полягає у забезпеченні справедливої трансформації вугільних територій, збереженні надходжень до місцевих бюджетів, створенні робочих місць.

Проєкти з перетворення шахт на індустріальні парки, дослідницькі центри, логістичні комплекси або туристичні магніти планують впроваджувати у всіх регіонах, які залежать від видобутку вугілля. Та чи просто це зробити? У Нововолинську вже три роки існує той же індустріальний парк. Але лише на папері. Потрібна конкретна стратегічна програма, новітні заходи й, найголовніше, — ​інвестора, з допомогою якого почати реалізовувати задумане. На Луганщині, наприклад, встановлюють сонячні панелі на відвалах колишньої копальні. Там є ще й позитивні приклади з використання териконів. Терикон шахти «Кремінна» площею майже два гектари і в породному відвалі до 10% вугілля. Згідно з технологією, його відокремлюють від гірської маси і залишається чиста глина. За проєктом тут же повинні складувати і глину. На схилах висаджують чагарники, а на верху колишнього породного відвалу облаштовують сонячні електростанції.

На околицях Нововолинська, де розміщені терикони шахт №№ 7,6,5, засновник підприємства «Сонарсен» планував переробляти породу на будівельний матеріал. Справа поки що загальмувалася, оскільки мешканці навколишніх сіл не отримали від його керівників чітких і зрозумілих відповідей щодо екологічної безпеки майбутнього виробництва.

У Нововолинську вже три роки існує той же індустріальний парк. Але лише на папері. Потрібна конкретна стратегічна програма, новітні заходи й, найголовніше, — ​інвестора, з допомогою якого почати реалізовувати задумане

Окремих українських підприємців на таку дещо ризиковану ідею надихнув досвід Польщі та Німеччини. Однак втілити її заважають кілька факторів. Окрім спротиву людей, бракує відповідної техніки, фахівців. Хоча, як свідчать факти, можна було б задіяти тих же робітників — ​машиністів, електрослюсарів, модернізувати під нове виробництво шахтне обладнання. Тобто — ​гірниче підприємство, тільки на поверхні. І люди з шахт, які не встигли вийти на пенсію, змогли б там працювати.

Відомо, що альтернативні джерела енергії розвиваються швидкими темпами. Однак традиційний видобуток вугілля все ще залишається актуальним в усьому світі. Тоді як в Європі вугільна галузь майже занепала, у Китаї продовжують активно видобувати чорне золото.

В Україні десятиліттями ведуться розмови про занепад вугільної галузі та необхідність закривати нерентабельні шахти. Разом з тим наша держава входить до 15 країн, де видобувають чорне золото. За даними «Всесвітньої вугільної асоціації» («WorldCoalAssociation» — ​«WCA»), за рахунок вугілля в усьому світі покривається близько 30% первинної потреби в енергії. В цілому завдяки цьому природному ресурсу виробляється близько 41% всієї електроенергії. Вугілля також використовується для виробництва 70% світового обсягу сталі. Щорічно у світі видобувається близько 7,8 млрд тонн вугілля, з них майже половина — ​в Китаї. То не дивно, що ця країна є лідером за кількістю шахт — ​понад 3 тисячі. Майже однакову кількість копалень мають Індія (476) та Туреччина (740). 

Читати також: У Любешові збудують житловий масив. Селищний голова розповів про плани

У США працює 46 шахт, які у 2019 році дали 640 млн тонн вугілля, а в Індонезії з 5-ти, включаючи кар’єри відкритого типу, підняли на-гора 585 млн тонн. Натомість у Російській Федерації працює 187 підприємств, з яких видобули 425 млн тонн палива.
В Україні наразі діє 146 копалень. З них 67 — ​на непідконтрольній території, 33 — ​державні, 46 — ​у приватній власності.

Негативні моменти відзначають саме в роботі державних шахт. Приватні вважають сучасними, модернізованими та популярними. Такими, на яких можна експериментувати. 

2019 році, за даними Всесвітнього статистичного щорічника з енергетики, в українських шахтах видобули всього-на-всього 27 млн тонн вугілля.

Варто зауважити, що негативні моменти відзначають саме в роботі державних шахт. Приватні вважають сучасними, модернізованими та популярними. Такими, на яких можна експериментувати. Наприклад, у Червонограді Львівської області вугільну шахту «Надія» планують перетворити на індустріальний… музей. Таке рішення прийняли у Мінрегіоні.

У повідомленні їхньої пресслужби йдеться про те, що «завдяки зручному розташуванню, близькості до кордону та до Львова шахта може стати першим в Україні музеєм промисловості, який буде «відправною точкою» туристичних маршрутів. Вона має всю необхідну інфраструктуру для створення музейного комплексу, який демонструватиме весь промисловий потенціал України».

То може все ж таки єдиний вихід — ​за прикладом сусідньої шахти «Надія» перетворити волинські шахти на музеї?