Дарувати радість правильно!
Упродовж кількох днів моя приятелька сушить голову: який подарунок придбати внучці на 14-річчя? Каже, найпростіший, звичайно, варіант — гарний конвертик-листівка, і туди — що вже доля (себто нинішня ситуація) послала і пенсія дозволила. Але рік тому дівча заявило, що найгірший подарунок — це гроші… Мовляв, сюрпризів хочеться. От і перебирає бабуся у своїй голові презенти попередніх днів народження. Велосипед дарували, модні сукенки теж, сумочки і наплічники вже були, золоті сережки купували, ноутбук і гаджет має, акваріум теж, і навіть кота…
Алла ЛІСОВА, редактор відділу економіки «Газети Волинь»
Запитала поради у родички, яка теж недавно відзначала день уродин внучки. «Та ми не заморочувалися, дали гроші, Віка хоче телевізор у свою кімнату», — відповіла та. А мені відразу пригадалося власне дитинство. Як збиралася на день народження сусідська дітлашня і найвірніші друзі-однокласники. Вже й не згадаю, чим їх пригощали батьки, але подарунки свої пам’ятаю добре, бо такі вони були милі серцю — наче найдорожчий скарб. Ще й наступного дня я сиділа на ліжку і зі щасливим серцем перебирала своє добро: відріз штучного шовку ніжно-бірюзового відтінку, ще один відріз веселенького ситчику в маки (мама потім пошила сукенку-кльош), книжка якогось німецького автора «Дівчину звали Гезіна», порцелянова лисичка, у якої з часом відбився хвіст, статуетка фосфорного оленя, який світився в темній кімнаті, пластмасові пальми заввишки 15 сантиметрів (хтозна, для чого їх взагалі випускала радянська промисловість)… Найкращим і, напевно, найдорожчим подарунком від батьків були лижі…
Минуло якихось не повних п’ять десятиліть, а між дитячими бажаннями (ну, і, безперечно, нашими можливостями) пролягла ціла прірва. І не через те, що загалом нинішнє покоління живе краще, а наскільки змінилася система цінностей! Діти розпещені дорогими речами, але обділені увагою найрідніших. Вони мають усе, що забажають, але нудьгують на самоті. Їм не розповідають, яких зусиль вартує заробити гроші, тому перестали цінували працю. І ми ще дивуємося, чому наше суспільство таке споживацьке і жадібне…
Робити подарунки — це справжнє мистецтво, тим паче — дітям. І справа зовсім не в ціні. Головне, щоб він був несподіваний, бажаний і приносив радість. Так радить відомий педагог і психолог Шалва Амонашвілі. Але щоб дарувати радість правильно, треба дотримуватися простих умов. Зокрема, він радить презентувати дитині те, про що вона мріє, або ж випереджати її очікування і вручати те, про що вона могла би мріяти в недалекому майбутньому. Робити це без жодних умов, щоб дитина не почувалася в боргу. Хоч би як не поводила себе згодом, ніколи не дорікати їй подарунками. А ще — треба підносити їх красиво. Часом сказати: «Заплющ очі… А тепер розплющ!» Або покласти під подушку чи на тумбочку біля ліжка, щоб, прокинувшись вранці, іменинник знайшов його.
Правда, серед мудрих повчань цього авторитетного педагога я не знайшла, як викрутитися із ситуації, коли кохане дитя мріє про те, на що у батьків не вистачає грошей. Але втямила головне — те, що і так підказувало серце — подарунок треба робити з любов’ю і вчасно, бо ж дорога ложка до обіду.
У контексті сказаного пригадався ще один епізод. Минулої весни племінниця з чоловіком шукали презент на день народження своєму 9-річному синові. Через ковідний карантин усі крамниці, окрім продуктових, були зачинені. Об’їздивши пів міста, вони, безпорадні і втомлені, зупинилися випити кави. І тут їм в очі впав магазинчик з кормами для тварин, де через вікно було видно клітку з маленьким хом’ячком. Їх осяяла ідея — купити його Матвієві! Як виявилося, це був найкращий подарунок з усіх! Хлопчик тепер має справжнього друга. Отож і думаю: напевне, пораджу приятельці подарувати внучці, приміром, кокер спаніеля. Або сенбернара. Ото буде радість іменинниці!
А ви вже підготували Різдвяні сюрпризи для близьких людей? Це благодатний час, аби дарувати радість… Покваптеся!
