Перша дитина «з пробірки» сама вже народила двох малюків (Фото, відео)
«Збираємо гроші на сина чи доньку. Шукаємо, де ЕКЗ обійдеться дешевше». Сьогодні це звучить цілком звично. А якихось сорок років тому історії про малюків «із пробірки» видавалися чимось неймовірним. Перше у світі екстракорпоральне запліднення було проведене в невеликому місті Оулдгомі у Великобританії
«Мене возили і показували людям як доказ, що безпліддя – не вирок»
25 липня 1978 року в Англії в сім’ї Леслі та Джона Браунів народилася довгоочікувана дитина — дочка Луїза. До цього Леслі протягом 9 літ безуспішно лікувалася від безпліддя, викликаного непрохідністю маткових труб. Дівчинка вагою 2,6 кг з’явилась на світ цілком здоровою шляхом кесаревого розтину. Вона нічим не відрізнялася від інших, хоча й була першим дитям «з пробірки». Таким чином, учені Роберт Едвардс і Патрик Стептоу започаткували історію застосування високих технологій у репродукції людини.
Втім, відомо, що ентузіасти, які ставили собі таку мету і на той час досягли чималих успіхів у цій сфері, були і в Україні. Наприклад, є свідчення, що Григорій Петров, молодий учений із Сімферопольського медінституту, ще в 1955 році запліднив ооцити, видалені в жінок під час операції на яєчниках.
Є свідчення, що Григорій Петров, молодий учений із Сімферопольського медінституту, ще в 1955 році запліднив ооцити, видалені в жінок під час операції на яєчниках.
Однак такі досліди в СРСР не заохочували, більше того — їх забороняли. Радянському керівництву і партії вони були не потрібні.
А от у світі технологія екстракорпорального запліднення викликала надзвичайно великий інтерес. Як розповідає Луїза Браун в автобіографічній книзі «Моє життя як першої у світі дитини «з пробірки», їхній родині постійно надокучала преса. «Мене возили і показували людям як доказ, що безпліддя — не вирок», — згадує вона. — А через чотири роки батьки зачали ще одну доньку завдяки ЕКЗ». До речі, Луїза, ставши дорослою, сама народила двох дітей без допомоги репродуктологів.
Сенсаційна технологія швидко набула поширення. Процедура полягає в тому, що яйцеклітину забирають із тіла майбутньої матері, проводять її підготовку і запліднюють сперматозоїдами батька в лабораторних умовах.
За розробку та впровадження такої новації Роберт Едвардс у 2010 році отримав Нобелівську премію. Методика стала стандартом лікування безпліддя, а у всьому світі нині налічується понад 8 мільйонів дітей, що народилися завдяки ЕКЗ.
Аби не відставати від інших країн, радянським ученим теж невдовзі дали зелене світло в їхніх дослідженнях. Першу в СРСР дитину «з пробірки» зареєстрували 7 лютого 1986 року в Московському інституті акушерства і гінекології. Мамою була українка Ольга Донцова. Коли 1985-го з’явилася інформація, що в Росії працюють над впровадженням нового методу, Ольга, не роздумуючи, приїхала до Москви з Луганщини. «Після першого обстеження пацієнтці сказали «ні», — з її діагнозом жодній жінці не вдавалося стати матір’ю, і таких не брали. Чиста випадковість, що Ольга і керівник лабораторії Борис Леонов народилися в одному селі. Учений розцінив це як знак і вирішив ризикнути. У результаті екстракорпорального запліднення жінка повернулася додому з дитиною під серцем», — писала газета того часу.
Кожен третій карапуз скоро буде «штучним»
В Україні першим успішно провів цільове запліднення жіночої яйцеклітини нині вже покійний директор Інституту репродуктивних технологій Федір Дахно, який називав цю процедуру не ЕКЗ, а «in vitro». Він вважав, що термін «екстракорпоральне запліднення» (від лат. extra — зовні, corpus — тіло) неправильний, оскільки це природний спосіб зачаття у риб і земноводних. У людини запліднення і розвиток плода відбувається внутрішньо.
Втім, назва методу людей хвилює мало. Більше непокоїло на перших порах те, що він викликав неоднозначну оцінку частини релігійної спільноти, його називали негуманним, зокрема через практику відбору і заморожування ембріонів.
Вчені прогнозують, що через 20 років безпліддя стане глобальною проблемою і кожна третя (!) дитина буде народжуватися шляхом ЕКЗ.
«Техніка заморожування використовується у допоміжних репродуктивних технологіях (ДРТ), бо тільки так можна зупинити розвиток ембріона і зберегти його придатним для використання в потрібний час. А ще для того, аби не повторювати всю трудомістку й недешеву терапію від початку, адже більшості пар потрібно кілька спроб до отримання результату «вагітність». Весь наш процес підготовки до запліднення — зачаття, вибір методики отримання яйцеклітини, культивування її впродовж 5–6 днів (у природних умовах імплантація в матці відбувається між 5-м і 6-м днями) — морфологічно точно повторює природний. А потім ми поміщаємо зародок у законне, Богом визначене місце — матку, і він розвивається за передбаченим Господом сценарієм», — не втомлювався пояснювати Федір Дахно.
Спростували вчені й побоювання з приводу більшої схильності до хвороб «штучних» дітей. Навпаки, у січні 2014 року спеціалісти Лондонського інституту дитячого здоров’я виявили, що вони позбавлені ризику розвитку лейкемії, нейробластоми, загроза захворіти на рак у таких дітей мінімальна. Небезпека інших патологій така ж, як звичайно.
Вчені прогнозують, що через 20 років безпліддя стане глобальною проблемою і кожна третя (!) дитина буде народжуватися шляхом ЕКЗ.
Якщо раніше на жінці, старшій 35 років, ставили хрест, вважали, що її репродуктивний вік закінчений, то сьогодні народжують навіть 60-літні. Попит на процедуру постійно зростає.
Першу клініку допоміжних репродуктивних технологій у Києві було створено 1992 року. Сьогодні в столиці їх до двох десятків — і державних, і приватних. Як гриби після дощу, з’являються вони і в інших містах. Є змога одержати такі послуги і на Волині. Щорічно в Україні з допомогою ДРТ народжується понад 200 тисяч дітей. І це не межа. Хоча ціна батьківства нині не всім по кишені (йдеться про десятки тисяч гривень), люди стягуються з останнього, аби мати нащадка.
Читайте також: Подружжя Шабуніних сім літ чекало народження дитини — і Бог їх винагородив двійнею дівчаток (Фото, Відео)
Нині процедура ЕКЗ настільки поширена, що родини не роблять з неї секрету. Навпаки, створюють міфи, буцім діти, народжені з допомогою цієї методики, набагато випереджають своїх однолітків у розвитку. Лікарі ж кажуть, що морфологічних або генетичних передумов для того, аби малюки «з пробірки» були розумнішими, не існує.
Оксана КРАВЧЕНКО.