Дякуємо за незрадливість та обіцяємо, що в «Газеті Волинь» і надалі на першому місці будуть наболілі проблеми її читачів.
Уже 63-й рік живемо в Луцьку і стільки ж передплачуємо «рідну Волинь»
«Міцного здоров’я й успіхів у нелегкій роботі всім працівникам редакції!»
У ці дні ми одержуємо листи від наших читачів, у яких вони вітають колектив з Новорічно-Різдвяними святами. Один із них – від лучан Марії та Петра Соколів.
Це як своєрідна зустріч зі щирими шанувальниками нашої газети, яким є що розповісти. «У березні 1958–го, – пише Марія Петрівна, – я, студентка Львівського медінституту, приїхала до Луцька на практику в аптечному управлінні. Тут зустріла свого чоловіка на все життя. Вже 63-й рік ми живемо в місті, яке стало й моїм. І з того часу безперервно виписуємо нашу «рідну Волинь». Виростили двох синів, але вони за межами України, оскільки закінчили інститути ще за Союзу. Вже сильно підводить здоров’я, але ще якось самі виходимо з паличками в аптеку, магазин. А ще ми маємо дуже хорошу поштарку Людмилу Пилипівну, яка завжди вчасно приносить пресу…»
Читайте також у нас: «Породілля, в якої коронавірус уразив 95% легень, повернулась до своїх шести дітей».
А ще ми маємо дуже хорошу поштарку Людмилу Пилипівну, яка завжди вчасно приносить пресу…
Соколи зичать працівникам редакції міцного здоров’я, сімейного щастя, здійснення всіх задумів, Божого благословення на хороші справи.
І ми бажаємо їм та багатьом іншим нашим шанувальникам міцного здоров’я, любові, удач! Дякуємо за незрадливість та обіцяємо, що в «Газеті Волинь» і надалі на першому місці будуть наболілі проблеми її читачів. Тут вони завжди знайдуть правдиву інформацію, цікаві життєві історії, відповіді на те, що найбільше їх хвилює.
Читайте також у нас: «Сімейній лікарці вже не треба крутити педалі».
