Робота загартовує морально та фізично.
Сімейній лікарці вже не треба крутити педалі (Фото, Відео)
Завідувачка Межиситівської амбулаторії, що на Ратнівщині, Катерина Бляшик — єдиний медик на декілька сіл, де проживає близько 3 тисяч людей. Часто доводиться відвідувати пацієнтів удома. Та й щоденно добиратися велосипедом на роботу із села Щедрогір, де мешкає, дуже непросто —тільки в один бік 9 кілометрів. І ось нарешті в АЗПСМ з’явився автомобіль
Катерина Бляшик закінчила Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького і стала сімейним лікарем. До пацієнтів їй доводилося добиратися самотужки, а спішити було до кого. Із самого ранечку бігла на перев’язку до тяжкого пацієнта, мусила відвідати дитинку з температурою вдома. Дорогою на роботу консультувала телефоном хворих. За цей час під кабінетом в амбулаторії могла утворитися черга. Часто доводилося затримуватися до ночі, щоб заповнити багато різної документації, бо вдень зазвичай у медзакладі немає інтернету. Тож одну з найактуальніших проблем — відсутність транспорту — пані Катерина вирішувала як могла.
Іноді спиняла попутки, підвозили добрі люди автомобілем, а бувало, діставалася досить екстремальними способами — на підводі чи на причепі трактора. Про це із притаманним їй почуттям гумору ділилася з користувачами фейсбуку: «Відкрила новий спосіб доїзду на роботу — на причепі! Вібромасаж, повітряні ванни, інгаляції з хвоєю і ще багато корисних процедур дорогою забезпечені».
І, до слова, молода лікарка не жалілася, лиш мудро констатувала: «Робота загартовує і морально, і фізично».
З нового року складаємо план виїздів до сіл, де будемо приймати пацієнтів. Тож тепер навіть найвіддаленіші куточки нашого «королівства» не залишаться без допомоги.
Улітку, коли гарна погода, добиралася до амбулаторії велосипедом. Пані Катерина, крутячи педалі, примудрялася на ходу читати і навіть пити каву, не розливши з горнятка ні краплини:
«На жаль, асфальтована траса тут є рідкісним явищем. Тому після 10 хвилин дорожнього релаксу заїжджаю в ліс — бездоріжжям, але яке свіже повітря!». У негоду Катерина Ярославівна одягала дощовик, взувала кросівки — і знову до пацієнтів.
— Добрий день, можна зайти? Ні, то я, лікар. Та чесно, он навіть маю тонометр та пульсоксиметр у наплічнику. Просто їхала велосипедом 8 кілометрів. У дощ, проти вітру. Ви посидіть, я у вбиральні переодягнусь. Жду виборів, напевне, найбільше, бо перед ними обіцяли вручити машину. Ще трошки почекайте, мої любі пацієнти, скоро я не буду з’являтися на роботі, як бомж, поспішаючи змінити мокрий одяг та взуття», — писала у фейсбуці сімейна лікарка.
І ось нещодавно Катерина Бляшик поділилася радісною новиною: «Межиситівська АЗПСМ відтепер має транспорт! З нового року складаємо план виїздів до сіл, де будемо приймати пацієнтів. Тож тепер навіть найвіддаленіші куточки нашого «королівства» не залишаться без допомоги».
