«Не дуже радій, – сказала мені свекруха після вінчання, – проживете разом максимум років із десять…»

Усе подружнє життя мені давали зрозуміти, що я тимчасова дружина. У свекрухи ще змолоду була подруга-екстрасенс. Так от вона і навіщувала колись її сину двох дружин. Першу — ​на десять років, другу — ​на все життя. Тож я була як тимчасова незручність. Мовляв, слід потерпіти, що зробиш — ​доля така.

Вона і навіщувала колись її сину двох дружин. Першу — ​на десять років, другу — ​на все життя.

Заміж я виходила у вісімнадцять. Молода була, наївна і не надто розумна. Мама в моє життя ніколи не втручалась і навіть коли я розповіла їй про слова свекрухи на весіллі, просто посміялась і порадила не звертати на це ніякої уваги. Такої помилки зі своєю донечкою я не допущу. Якщо побачу, що в її житті буде щось не так, робитиму все, аби її врятувати. А мені ніхто тоді не сказав: «Тікай від них, дитино!». Тож з усім запалом юних років кинулась доводити, що то все неправда.

Читайте також у нас: «Донор-рекордсмен здав 188 літрів плазми і… позбувся роботи».

Я з дитинства ходжу до храму. Всілякі екстрасенси і віщуни, як для будь-якого християнина, для мене від нечистого. Я одразу сказала чоловікові, що ні про яку Маріам у моєму домі чути не хочу і на поріг її не пущу. Той із запалом почав розповідати про всі чудеса, які до мене творила з його життям та жінка. Мовляв, і рятувала його тричі, і від злих чар захищала — ​став тицяти якогось амулетика на збереження від злих духів. Я була категорична і амулет на його очах спалила.

Чоловік мене і справді кохав, тому цю тему ми більше не порушували. Я почала брати його щонеділі з собою до церкви і познайомила з дуже мудрим священником. Все ніби налагодилось, якийсь час та Маріам у нашому житті не з’являлась.
На повну силу про неї заговорили і чоловік, і свекруха з появою нашого синочка. Малий, як і всі діточки у його віці, спав неспокійно. Його турбував животик і він сплутав день із ніччю. Матінка Божа, що почалось! Свекруха наполягала на тому, аби Маріам «пошептала», «викачала яйцями». Вимагала, аби я з сином терміново бігла до тієї жінки, бо буде лихо. Одного дня я просто взяла дитину і втекла від того божевілля до мами. Майже рік чоловік і свекруха зі мною не розмовляли, ледь до розлучення не дійшло, але тоді все налагодилось.

Повернулась до чоловіка, але вже з новим сімейним уставом: я не лізу до нього зі своєю вірою, він і його мама не згадують навіть імені тієї Маріам. У відносному спокої ми прожили до появи донечки. Малу я ледь не в пологовому охрестила і щодня мирувала, і читала над діточками молитви від злих чар.

Чому я не втекла одразу — ​досі не розумію. Все надіялась урятувати чоловіка, боялась залишити дітей без батька.
Але з кожним роком ставало все гірше. Мій чоловік уже й з дому не виходив без того, аби не зателефонувати особистій провидиці. Машину він теж їздив купувати з Маріам. Ходив на якісь процедури «космічної сили» до тієї дивачки.
Я виснажилась. Одного дня прозріла — ​їх не врятуєш. Зібрала речі чоловіка і виставила його геть.

Того ж вечора зателефонувала свекруха і, торжествуючи, сказала, що наш шлюб тривав дев’ять років, і, що хоч я й не вірила, її Маріам мала рацію. Тоді я вже слів не добирала. Пояснила, як могла, що якби не та жінка, її син мав би родину, а діти жили б у повній сім’ї. Все дарма. Свекруха була впевнена, що вже через рік її син нарешті матиме справжню сім’ю, а я ще літ десять буду одна.

Навіть знати не хочу, як у них там далі склалося життя. Я підіймаю наших діток і в моєму житті з’явилась кохана людина.

Усе налагоджується!

Анна КОРОЛЬОВА.

Читайте також у нас: «Сімейній лікарці вже не треба крутити педалі».

Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.