Розписувати храми майстра запрошують у різні куточки Волині.
«Зранку я малював Леніна, а ввечері ікони»
Художник-самоучка із села Нуйно Камінь-Каширського району Анатолій Мокійчук (на фото) ось уже понад 30 років створює образи та розписує храми. За цей час майстру довелося попрацювати в багатьох церквах у різних регіонах України. А починав він із малювання… карикатур та пропагандистських плакатів
Тяга до живопису з’явилася у нього ще в ранньому дитинстві. Хлопчаком-третьокласником Анатолій Мокійчук старанно вимальовував на папері карикатури, які так подобались одноліткам. Потім була робота в районній художній майстерні, де з ранку до ночі доводилося творити зображення Леніна, передовиків соціалістичної праці та комсомольців. Зацікавився ж іконописом зовсім випадково. Якось місцева православна громада попросила підправити образи у храмі, з того усе й почалося…
– Був це кінець вісімдесятих. Там, у Камені-Каширському, — Ленін і Крупська, а я тут, вдома — ікони підправляю і картини змальовую. Думав, один раз таке замовлення виконаю — та й по всьому. А прикипів до цієї справи на довгі роки.
Саме з того часу, на великий для пана Анатолія подив, поступово іконописець став перемагати у ньому світського художника. Перші свої роботи майстер копіював із зображень у журналах, з маленьких іконок, що продавали при храмах.
— Робота ця надзвичайно важка, — каже майстер. — Доводиться працювати по 15 годин на добу в нестерпних умовах: спека, затхле від фарби повітря, часто без страховки — поставили риштування — та й поліз.
– Коли ти вмієш малювати, але до написання образів ще жодного разу не брався, то це надзвичайно складно, — розповідає іконописець. — Потрібно дотриматися усіх канонів, точно відтворити зображення. Проблемою на початках було, де дістати фарби. Перебивався старими запасами, які залишились із художньої майстерні. Який образ створив уперше, вже й не пам’ятаю. Здається, це був святий Миколай чи святий Іов. Одне знаю точно: ці перші спроби просто жахливі.
Та це було колись. Сьогодні ж Анатолій Мокійчук — професійний художник та іконописець. Розписувати храми майстра запрошують у різні куточки Волині. Працював він і в сусідній Рівненській області, а також на Київщині. Нині займається цією богоугодною справою на Вінниччині. Вистачає замовників і на написання образів.
– Робота ця надзвичайно важка, — каже майстер. — Доводиться працювати по 15 годин на добу в нестерпних умовах: спека, затхле від фарби повітря, часто без страховки — поставили риштування — та й поліз. Був випадок, коли не зірвався лише завдяки тому, що нога потрапила в щілину між дошками. Та й за день надихаєшся фарбою так, що голова йде обертом.
Найбільшим критиком на іконописній ниві для Анатолія Мокійчука, як не дивно, є він сам.
— Буває, напишу ікону, кілька років усе нібито нормально, а потім як погляну на неї, то враз бачу недоліки. І як тільки випадає нагода побувати у храмі, де раніше працював, берусь переробляти. Громада, священник мені перечать: мовляв, навіщо — то ж добре все? Підводжу, показую пальцем на помилку, і аж тоді бачать, — усміхається Анатолій Мокійчук.
Олександр ПРИЙМАК.
