Чого боїться небесний «шумахер» з України Тимур Фаткуллін (Відео)

Наприкінці грудня він здійснив неймовірний і вкрай небезпечний політ на своєму спортивному літаку Extra: промчав на шаленій швидкості – 400 км/год – всього у метрі над землею. А над «повітряною машиною» Тимура Фаткулліна тієї самої миті стрибали мотоциклісти. Щоб виконати цей трюк, команда готувалася кілька тижнів.

«Коли я вперше побачив Extra 330sc, він одразу став моєю мрією»

Тимур Фаткуллін – не якийсь зірвиголова, що ризикує життям, щоб когось здивувати. Він – чемпіон світу з вищого пілотажу і звик усе прораховувати, відточувати кожен рух до автоматизму, як каже, до «мистецтва»: «Бо коли ти не розумієш якогось трюку або елемента – це ходіння по межі, молодецтво. А коли ти керуєш цим, з повагою ставишся до стихії, то це швидше асоціюється з чимось захопливим, ніж екстремальним». 

«В 11 років я був на змаганнях зі скелелазіння у Кримських горах. Тоді там знімали фільм, у якому Як-52 у військовому камуфляжі крутив не відомі мені магічні фігури. Я сидів на краю скелі, а десь на іншій – стояла камера, на яку пікірував літак. Здавалося, що ним керує фантастичний супергерой! Це так мене вразило! Тепер я знаю: все, що він виконував, – «нічого такого особливого». Але тоді це засіло в дитячій голові, як щось неймовірне, – згадує Фаткуллін. – Хоч ніяких передумов до заняття авіацією в мене не було: родом із невеликого селища Чорноморське на мисі Тарханкут, ніхто в моїй родині не пов’язаний з цією галуззю, а навчатися пілотування я почав досить пізно – у 20 років».

У спортивному літаку нема катапульти. У випадку надзвичайної ситуації у пілота, якщо пощастить, є можливість залишити борт із парашутом.

Тимур отримав свідоцтво приватного пілота (PPL). Недалеко від рідного селища знайшов занедбану дорогу, колись прокладену військовими посеред поля. Разом із напарником планував перетворити її на злітну смугу. Але після анексії Криму від цієї ідеї довелося відмовитися…

Читайте також: Світову популярність жінка з Великої Волині здобула завдяки... козам.

«Переїхав до Києва і вирішив зайнятися спортивною авіацією. Мій колега Ігор Фісун порадив звернутися до досвідченого пілота й інструктора Ігоря Чернова. Той одразу попередив, що у спортивному літаку нема катапульти. У випадку надзвичайної ситуації у пілота, якщо пощастить, є можливість залишити борт із парашутом, – усміхається Тимур. – У 2019-му до нас приєднався третій член команди Дмитро Погребицький. Тренувались на аеродромі в Білій Церкві. Одного разу Ігор завів мене в один з ангарів і показав спортивний одномісний літак Extra 330sc. Він одразу став моєю мрією. І в 2018-му мрія здійснилась», – гордо каже пілот.
Адже німецькі літаки Extra – це Ferrari авіаспорту. Нові екземпляри коштують до 500 тисяч євро.

«Через деякий час вирішили взяти участь у Чемпіонаті світу з вищого пілотажу World Intermediate Aerobatic Championship у Бреславі (Чехія), — ​продовжує Фаткуллін. — ​На щастя, знайшлися меценати, які забезпечили усім необхідним для поїздки та участі в змаганнях. Так у нас з’явилися автомобіль, літак і навіть технік. Під час підготовки завод, якому належить злітна смуга, почав дуже обмежувати наші вильоти. Доводилося літати в полудень, у саме пекло. Перевантаження і спека були страшними».

Незважаючи на всі перешкоди, байдужість чиновників і те, що в інших командах було набагато більше учасників, саме наша трійця ентузіастів виборола все золото планетарної першості.

«В історії України це перший прецедент командної й абсолютної особистої перемоги на Чемпіонаті світу з вищого пілотажу. Найскладнішими для нас були «темні комплекси». Вони складаються з поданих кожною командою фігур, які виконуються одна за одною з першої спроби. Єдина можливість підготуватися — ​візуалізувати в голові всю послідовність. Це те саме, що грати невідомий музичний твір без попередніх репетицій», — ​каже Тимур.

«Колега робив пірует над мостом, а діти, які були неподалік, навіть не підняли голови, бо… грали щось на смартфоні»

«Щоб ви розуміли — ​синці на стегнах залишаються. Добре мати, знаєте, армійський пасок. Він перешкоджає відтоку крові, — ​ділиться секретами пілота-аеробата Фаткуллін. — ​У нас немає спеціальних протиперевантажувальних костюмів, тому «виїжджаємо» на своїй «фізусі». Потрібно напружити шию й прес, щоб перешкодити перетіканню крові від голови до ніг і навпаки. Інакше запаморочиться. Якось я робив «віник» (одна з фігур вищого пілотажу. — ​Авт.) і проламав крісло. Тріск був такий, що найперше намагався зрозуміти: це спина моя тріщить чи літак».

Щоб зробити «простеньку петлю», пілот має витримувати як мінімум навантаження в 4G — ​у чотири рази більше за його вагу. Максимальне перевантаження, яке переніс Тимур, — 11G — ​880 кг!

В Україні складно отримати дозвіл на проведення демонстраційного польоту. Штрафи за порушення повітряного кодексу — ​великі. 

«Коли за твоїм польотом спостерігають діти, ти бачиш їхні натхненні очі — ​відчуваєш себе аналоговим хлопцем у цифровому світі. Будь-які енерговитрати окупаються цим. Одного разу на аеродромі були екскурсанти із сільської школи. Нам буквально дали 5 хвилин, щоб політати з дітьми. Вони були у захваті! Атмосфера — ​неймовірна. У мене мурашки по шкірі навіть зараз. У такі моменти розумієш, що гріх було б не займатися цим. Не тому, що хлопчики і дівчатка, які знаходились там, наприклад, стануть пілотами або льотчиками. Можливо, вони будуть краще вчитися, захопляться спортом, музикою… Це спосіб дати комусь мотивацію зробити щось. Повірити, що мрії близькі і досяжні. Зараз я отримую від цього величезне задоволення!» — ​каже Фаткуллін.

Читати також: На Волині 96-річна бабуся і голубці сама крутить, і картоплю копає.

Він зізнається, що його лякає занурення сучасних дітей у віртуальний світ: «Мене тривожить уся ця порожнеча. Я не розумію стимуляцію постійну, відсутність чогось глибокого. Знаю історію, як один дуже досвідчений пілот, котрий розвивав у Білій Церкві аеродром ще з п’ятдесятих років, пікірував над мостом. А діти, які там були, дивилися щось на смартфоні і навіть не підняли голови. Це дуже дивно для мене. Що їх так захопило в телефоні, що вони пропускають реальне життя? Ось цього тренду «в ту сторону» я боюся».

Зараз Тимур із друзями намагається популяризувати спортивну авіацію: «Знімаємо репортажі та відео наших польотів, створили клуб «Бузова», проводимо відкриті тренування й екскурсії. Мріємо не просто про школу, а про компанію, яка організовуватиме безліч надихаючих заходів. В Україні складно отримати дозвіл на проведення демонстраційного польоту. Штрафи за порушення повітряного кодексу — ​великі. Але країна у нас авіаційна й одна з небагатьох, яка виготовляє літаки, і я впевнений: її потенціал ще розкриється».

Ольга ВЕКЕРИК

За матеріалами 
aughtmag.com, officiel-online.com, tsn.ua, pravda.com.ua.

Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.