Амур не промазав – свідчать емоції наречених.
Найкращий весільний фотограф світу живе у Рівному
Нещодавно Тарас Терлецький став володарем міжнародної премії Golden Heart Awards (IGHA)
«Оце так поворот! Став найкращим весільним фотографом світу 2020 року за версією Ighawards. Дуже щасливий і дуже пишаюся цим. Велика подяка тим, хто вірить у мене. Далі — нові вершини, далі — прославляти Україну», — поділився новиною в мережі рівнянин, зазначаючи, що на початку захоплення фотографією головним для нього були гроші, але з часом прийшло розуміння, для чого і для кого він все це робить. «Якщо не вкладати душу у світлину, то навіщо взагалі виходити на зйомку? Просто, щоб натискати на кнопку? Задумайтеся…» — розмірковує майстер
«У виші я вивчав… вищу математику»
А вже детальніше про те, як захоплення стало справою життя, та ще й такою успішною, ми дізналися від пана Тараса у телефонній розмові. Народився він, як з’ясувалося з перших слів, у місті Нетішин на Хмельниччині.
— Які ж стежки привели вас у Рівне?
— Я після школи став студентом водного інституту у цьому місті — нині Національного університету водного господарства та природокористування. Навчався на факультеті вищої математики, обравши спеціальність «автоматика управління тепловими процесами». Залишився у Рівному, але скоро повернувся у свій рідний Нетішин і рік-два працював за здобутою у виші спеціальністю на атомній електростанції.
«Якщо не вкладати душу у світлину, то навіщо взагалі виходити на зйомку? Просто, щоб натискати на кнопку? Задумайтеся…»
— Коли ж захопилися фотосправою?
— Що може круто змінити життя людини? Якийсь випадок чи біда. Мою долю підправила якраз біда. Через недугу довелося перенести операцію на мозку. Це був 2007–й. Рік після цього тривало відновлення організму. Але через стан здоров’я вже не міг працювати на АЕС. Треба було шукати легшу роботу. Знаючи мою ситуацію, друг, який живе у Рівному і займається фотосправою, якось запропонував переїжджати у місто мого студентства. Мовляв, винаймемо квартиру, відкриємо вдвох свою фотостудію. Я його пропозицію прийняв — все таки у спілці легше братися за щось нове. Тоді й купив свій фотоапарат Nikon Д40 — одну з перших дзеркальних фотокамер відомої японської фірми.
— І відразу мали замовлення від наречених?
— Як кажуть, скоро казка мовиться, а в реальності далеко не так усе відбувається. Перше, за що я взявся, — це виготовлення випускних альбомів для студентів, школярів. А ще робив персональні знімки для дівчат, які хотіли взяти, наприклад, участь у конкурсі краси. Якщо відверто, то брався без розбору за все, що давало якісь гроші, аби мати за що жити. Складно було, оскільки доводилося винаймане житло оплачувати. Тому то після цього першого етапу пошуків свого «я» був другий. Я почав робити музичні вечірки. Якийсь час жив у Львові, де познайомився з чоловіком, котрий мав приватний театр. Грав там. Ми виступали і на сцені місцевого театру юного глядача. Але життя у Львові дороге. Тим часом я знав, що мій друг у Рівному вже став успішним. Він знімав якраз весілля. «Класно, — подумав, — а чому б мені не зайнятися цим же?» Одне слово, знову переїхав до Рівного. Зробив декілька весільних фотосесій. Відчув, що знімки сподобалися нареченим. І вже у мене на голові корона заблищала: здавалося, що я такий суперхлопець! Але мене швидко, як кажуть, присадили, бо таких майстрів багато. І я зрозумів, що треба вчитися — чотири роки присвятив тому, аби освоїти всі тонкощі не просто фотосправи, а конкретно весільних світлин. Вони мають зберегти відчуття свята назавжди, тому найважливішими є емоції. Крім того, треба постійно придумувати щось нове. Я ж маю талант до точних наук — вивчав вищу математику, а справа, за яку взявся, була новою. Тут важливий досвід, а він приходить з роками.
«Знімав церемонії одруження у 25 країнах»
— Те, що ви стали найкращим весільним фотографом світу, тобто здобули визнання, свідчить, що досвід прийшов.
— Будемо вважати, що так. А для того, аби самореалізуватися, потрібно було багато працювати й вкладати на початках кошти в себе, щоб врешті–решт мати прибуток.
Весільні світлини мають зберегти відчуття свята назавжди, тому найважливішими є емоції.
— І яка зараз вартість ваших зйомок урочистостей молодят?
— Від 700 доларів.
— Хто ваші замовники?
— Звичайно, молодята, які живуть у Рівному, а також різних містах України. Загалом якщо про географію моїх поїздок говорити, то я знімав у 25 країнах світу.
— Даруйте за таке делікатне запитання: чи є у вас сім’я, а відтак і весільні фото?
— Ні. У свої 35 років я ще не жонатий. Як чоловік більш європейського способу мислення вважаю, що перш треба реалізуватися, стати на ноги, а потім одружуватися. Тобто всьому — свій час. Якщо й буду створювати сім’ю, то ближче до сорока літ.
— Кому ж довірить знімати цю пам’ятну подію у своєму житті володар престижної міжнародної премії Golden Heart Awards?
— У мене тепер уже багато знайомих серед майстрів цієї справи — хто захоче, той і зніматиме: одна камера збереже миті урочистої реєстрації шлюбу, інша — бенкету…
P.S. Автор надав для публікації якраз ті світлини, які принесли йому міжнародне визнання.
Читайте також Так хочеться бути у парі: волиняни шукають свої «половинки».
