Оксана і Сашко обіцяють обов’язково приїхати у звіринець, щоб провідати птаха.
«Щоб виходити пугача, їздила в 20-градусний мороз у Ковель по антибіотики»
У селі Солов'ї на Старовижівщині врятували рідкісного птаха
Нещодавно директорка Луцького зоопарку Людмила Денисенко розмістила на своїй сторінці у фейсбуці пост–подяку людям, які врятували від морозів красеня–пугача. Як виявилося, він занесений до Червоної книги України. То як же потрапив до небайдужих людей?
— О, то ціла історія з тою пташкою, — усміхаючись, каже нам Оксана Лабнюк, яка разом із братом Олександром Семенюком виходжувала пугача. — На свято Василя телефонує мені Саша, який живе на іншій вулиці села, і просить терміново прийти. Приходжу, а під сіткою–огорожею сидить птах, схожий на сову, біля нього — курка з виїденою головою. «То мені Юра його показав, сусід», — каже. Очевидно, прилетів із лісу, що неподалік, і шукав здобич. Можливо, за те й постраждав, бо згодом, коли підлікувався і став ходити, трохи накульгував на одну лапу. Коли до нього наближалися, починав шипіти: був наляканий, розпускав крила (а їх розмах, до речі, у дорослих сов —150–180 см. — Авт.). Порадившись із Сашком, вирішили занести його в хату, бо вже бралися морози, шкода стало бідолашного, він неймовірно красивий: очі — як два мандарини жовтогарячого кольору. Принесли, постелили у ванній на підлозі стару шубу, відігріли і подумали, що було б добре його нагодувати. Але ж чим я його накормлю? Знаю, що сови люблять мишей, та не змушу ж я кота впіймати гризуна і принести його в дім, — жартує.
Знаю, що сови люблять мишей, та не змушу ж я кота впіймати гризуна і принести його в дім.
— Поміркували і вирішили годувати тією куркою, що він упіймав. Але апетиту в прибульця не було, годували силоміць: Саша розкривав йому дзьоб, а я закидала м'ясо. Потім ще сусід Юрій, який показав знайду, приносив рибу, але бідолашного знудило. Тоді ми зрозуміли, що птах виснажений, нездоровий і стали шукати якогось ветеринара, аби порадив, що робити. Знайшли номер до знайомого ветлікаря і виклали суть проблеми, той приписав антибіотики. То була неділя, 17 січня: мороз більше 20 градусів. Навіть із хати виходити не хотілося. А щоб купити медикаменти, треба їхати до Ковеля — це майже 30 кілометрів. Пересиливши себе, таки гайнула до райцентру, придбала ліки і через шприц із Сашком заливали їх птахові у дзьоб. Наступного дня помітили, що йому стало краще: коли виносили з ванної в кухню, щоб погодувати, він шипів, крила розпускав і задкував у ванну. А по голові погладиш — заспокоювався і витягував її знову, «просив» ласки. Це так кумедно! Згодом виносили потроху на вулицю, на свіже повітря. А коли Саша розморозив трохи реберець, то птах уже сам дзьоб відкривав, коли бачив їжу: свинина смакувала йому краще. І тут ми зрозуміли, що можемо приручити його, чим створимо незручності як собі, так і сусідам. Бо птах хижий, якщо задушив курку — може зробити це знову і постійно прилітатиме до нас попоїсти.
Тож пані Оксана почала шукати в інтернеті інформацію про зоозахисників і таким чином «вийшла» на директорку Луцького зоопарку, яка приїхала і забрала птаха.
Читайте також: У Луцьку врятували родину лебедів, які примерзли до криги (Відео)
У коментарі нашій газеті Людмила Денисенко розповіла, що пугач звичайний почувається нормально. Зараз «мешкає» в окремому приміщенні, проходить лікування і 14–денний карантин, тому відвідувачі поки що його бачити не можуть. А рятівникам при зустрічі подякувала, запросила в зоопарк і пообіцяла безкоштовний вхід. Оксана і Сашко кажуть, що обов'язково приїдуть на екскурсію, бо ніколи не були в звіринці. А ще неодмінно провідають птаха, адже прикипіли до красеня всією душею.
