«Світ обертається довкола родимки внизу її живота…»

світ обертається довкола родимки внизу її живота.
у мене є небо чи будь-яка інша стрімка висота,
є Бог, що за кожен мій вчинок щедро колись воздасть,
але наразі світ обертається довкола її зап’ясть.

є гори, річки, дерева, птахи, міста, дорога врешті-решт,
є це неспішне існування, що схоже на заслання чи арешт,
є гармонія, музика, тиша і спокій, дзвінке суголосся,
але наразі світ обертається довкола її волосся.

у мене є все (і навіть більше), чого я коли-небудь хотів,
є соняшники ван ґоґа і зграя бройґелівських хортів,
є перманентний смуток, є радість, є сльози і сміх,
але наразі світ обертається довкола її ніг.

є безліч релігій, є пекло, нірвана, шеол, джаханнам,
є дні і тижні, й місяці, коли найбільше довіряєш снам,
є незліченна кількість незрозумілих мені речей,
але наразі світ обертається довкола її очей.

є несміливий і дуже довгий початок (але немає кінця),
є темрява, в якій можна почути, як б’ються серця.
і як до лаури молився петрарка, а дон кіхот до дульсинеї,
так я молюсь в цій темряві до світу, що зупинився врешті біля неї.

Мірек БОДНАР.

Читайте також Кольори ночі: зимова казка на світлинах луцького фотографа​.