Причини алопеції не завжди вдається з’ясувати. І вилікувати недугу нелегко.
«А ви знаєте, що наша вчителька… лиса?»
Мужчини через це не комплексують. А от для представниць прекрасної статі втрата волосся стає справжньою трагедією, приводом для насмішок, пересудів. Ми маємо багато інформації про різні недуги, а от про алопецію багато хто ніколи й не чув. А тим часом від цього захворювання у світі страждає понад 147 мільйонів людей
Яка це мука — вічно ховатися під перукою!
Пригадую епізод зі свого дитинства. У нашу сільську школу прислали молоду вчительку. Була вродливою, от тільки зачіску мала дивну: волосся стовбурчилося над лобом, наче шапка, й виглядало не зовсім природно. Дівчата-старшокласниці запідозрили, що це — перука. Обговорювали, сперечалися, приглядалися. А врешті–решт, аби вирішити спір, умовили розбишаку Васю, який «мав зуб» на «хімічку» через чергову двійку, перевірити їхнє припущення. Звісно ж, був скандал. Підлітка ледь не вигнали зі школи, а Олена Іванівна того ж дня звільнилася. Не могла чути, як учні за спиною шепотілися: «А ви знаєте, що наша вчителька… лиса?»
Можливо, молода жінка втратила волосся після хіміотерапії, рятуючись від раку, можливо, облисіння спричинило інше важке захворювання — ніхто над цим не задумувався. Та й що дивуватися з невігластва дітей, коли в нашому суспільстві цькування «інакших» — явище дуже поширене.
А тим часом від ситуації, коли гребінець стає зайвим, ніхто не застрахований — ані чоловіки, ані жінки. У медицині диференціюють декілька видів алопеції (патологічного випадіння волосся). Андрогенна, наприклад, виникає на тлі надто високого рівня синтезу в організмі відповідних гормонів. Найчастіше перші ознаки її виникають у віці 35 років, далі облисіння прогресує і буквально за декілька місяців людина може втратити волосся повністю.
Алопеція може бути також пов’язана з появою себореї, хвороба нерідко діагностується у віці 25— 30 років. Спочатку волосся стає надто жирним, звисає у вигляді «смоктунців», які неможливо укласти, здається брудним, незважаючи на часте миття голови. Потім воно починає випадати за класичною схемою: спочатку на скронях, потім на тім’ї й потилиці. Характерною ознакою цього виду захворювання є блискуча лисина, обрамлена рівною смугою здорової, густої шевелюри.
Якщо виникають сумніви, слід звернутися до кваліфікованого лікаря–трихолога, який займається такими проблемами.
На відміну від двох попередніх, так звана осередкова алопеція (її ще називають «гніздовою» або «вогнищевою») іноді може взагалі не піддаватися лікуванню. Причини її виникнення досі повністю не вивчені. Однак переважно винуватцем вважають аутоімунне порушення, що викликає множинні осередки втрати волосся або повне облисіння.
Боятися катастрофічних наслідків, панікувати, рахувати кількість волосин на гребінці після кожного розчісування, звичайно, не варто. Але якщо виникають сумніви, слід звернутися до кваліфікованого лікаря–трихолога, який займається такими проблемами.
Часто у жінок подібні страхи виникають під час вагітності або ж після народження дитини, але з часом шевелюра успішно відновлюється. Також важливим є достатній вміст в організмі цинку та заліза — нестача цих елементів призводить до погіршення стану волосся. Впливають на нього й часті стресові ситуації, сильні емоційні переживання, тривалий прийом гормональних протизаплідних препаратів, деяких лікарських засобів, отруєння, променева та хіміотерапія, захворювання шкіри грибкової природи, інфекційні недуги тощо. Тож, можливо, знадобиться вам ще й допомога гінеколога, ендокринолога, імунолога…
«Привіт, я — Альона і в меня алопеція!»
Ця молода й красива киянка першою в Україні порушила болючу для багатьох жінок тему. Кілька років тому вона виклала у соціальних мережах свою історію й спробувала об’єднати подруг по нещастю.
«Мені 30 років, і я вже тривалий час живу з осередковою (гніздовою) алопецією. Це один із найскладніших видів облисіння. Не існує чарівної пігулки, яка могла б сповільнити чи зупинити процес випадіння волосся. На теперішній момент медицина не знає, чим і як це виправити, хоча існує велика кількість протоколів лікування і методів… Алопеція в моєму випадку — аутоімунний процес, тобто імунітет чомусь починає атакувати волосяні фолікули. Мені залишається всупереч усьому тільки щасливо жити й адаптуватися до нової зовнішності…» — написала кілька років тому киянка Альона Щерба на своїй сторінці у фейсбуці.
Жінка нарікає, що вже втомилася давати інтерв’ю і слухати про те, якою вона є сміливою. Насправді в неї теж спочатку були сльози, страждання. Пощастило, що поруч — мама і чоловік, який «за компанію» з нею пішов голити голову.
— В мене було довге — нижче пояса — волосся, і я тривалий час не помічала, що на голові виник перший осередок алопеції. Випадково виявила першу «лисинку». Ми тоді якраз завели вдома кота, і я злякалась, що це, певно, стригучий лишай. Пішла до дерматолога, який поставив діагноз «гніздова алопеція» і порадив колоти вітаміни та втирати різні суміші у шкіру голови. Сказав, що це, можливо, від нервів. Через три місяці лікування в тій ділянці став рости пушок. Але я рано заспокоїлася. За якийсь час у перукарні мені сказали, що лисих осередків на голові стало декілька. Почала ходити до різних спеціалістів, рекомендували приймати гормони, колоти стероїди. Але все було марно, — розповідала Альона в одному з інтерв’ю.
Дивилася на себе в дзеркало — і плакала, і молилася. Почувалася хворою та неповноцінною. Але поступово визріло несподіване рішення.
— У лютому ми пішли в перукарню і обоє поголились. Чоловік мене підтримав таким чином. Щойно вийшли на вулицю, морозне повітря оповило голову. Раніше й не думала, що шкіра на голові настільки чутлива, а волосся, виявляється, так гріє. Після гоління не могла себе впізнати в дзеркалі. Але моє життя кардинально змінилося — стало набагато легше. Я перестала помічати, чи випадає волосся, — згадує жінка.
Тоді й виникла думка: «А чому в людей з алопецією в Україні немає своєї спільноти?». Найскладніше було написати текст із позитивним висновком, аби не викликати жалість у людей, щоб інші дівчата розуміли, що немає причин комплексувати. У пості Альона додала, що хоче організувати спільний чат для жінок–алопетів. Відгуків стало надходити дуже багато. Нині до групи приєдналося близько сотні учасниць.
Із власного досвіду киянка стверджує, що народні засоби — втирати сік цибулі чи настоянку перцю — з проблемою справитися не допомагають. Не радить вона надто сподіватися і на гормонотерапію. Важливіше — прийняти себе і навчитися радіти життю. Лисий ти чи волосатий, товстий чи худий, — світ все одно залишається крутим і цікавим.
Оксана КРАВЧЕНКО.
