Хвороба зробила з красуні потвору Але і … витягнула із злиднів

З такою зовнішністю ніхто не хотів брати на роботу матір чотирьох дітей

Вона народилася в Лондоні в 1874 році. До 20 літ працювала в госпіталі медсестрою і була досить привабливою молодою панянкою. Як і її однолітки, вона мріяла про чоловіка, дітей, власний будинок і просте жіноче щастя. Незабаром її бажання здійснилися: у 1903 році 29-літня Мері вийшла заміж за флориста-декоратора Томаса Бевана і взяла його прізвище. Згодом у подружжя народилися двоє синів і двоє дочок. Здавалося, у Мері було все, про що вона так мріяла: люблячий чоловік, здорові діти, дах над головою. Однак сімейне щастя вже в перші роки шлюбу затьмарилося проблемами жінки зі здоров’ям: Беван все частіше стала скаржитися на напади мігрені, сильні болі в м’язах і суглобах. З кожним днем стан Мері погіршувався, але лікарі ніяк не могли зрозуміти, що з нею відбувається. Потрібні були додаткові обстеження, та у Беван не було часу займатися собою — ​сім’я і діти потребували багато уваги. Жінка продовжувала крутитися, як білка в колесі.

Люди на вулиці вже не соромилися тикати в неї пальцем, сміятися і нагороджувати образливими прізвиськами. Кожен вихід із дому ставав мукою.

Згодом таки з’ясувалося, що Мері страждає на рідкісне захворювання — ​акромегалію. Сьогодні ця недуга цілком піддається лікуванню — ​при правильній терапії у пацієнта настає ремісія. А ось у першій половині XX століття про таку хворобу толком нічого не знали, тому шанси одужати у Беван не було. Вона ставала все потворнішою (укрупнювалися риси обличчя, збільшилися вуха, ніс, нижня щелепа, почали непропорційно рости руки і стопи, всі жіночі обриси тіла сходили нанівець), а люди на вулиці вже не соромилися тикати в неї пальцем, сміятися і нагороджувати образливими прізвиськами. Кожен вихід із дому ставав мукою.

І ось у найважчий для жінки період, коли в 1914 році помер чоловік, вона залишається одна з чотирма дітьми. Мері доводиться самій піклуватися про них, шукати способи заробити і нагодувати їх. Знайти роботу виявилося не так просто — ​зовнішність стала предметом для кепкувань оточення.

Титул «найбридкішої» допоміг переїхати в Америку

І тоді Мері Енн вирішила, що не буде ридати через це — ​потрібно прийняти ситуацію і обернути її на свою користь. Саме в цей час вона і дізналася, що в місті проводять змагання сумнівного характеру, але ймовірно досить прибуткового, на яких вибирали переможниць серед найбільш чоловікоподібних жінок. Мері не лише взяла участь, але й отримала головний приз. Гордитися було нічим, але досить кругла сума, яка дісталася їй, заглушила почуття сорому.

Чутки про зовнішність «найпотворнішої жінки» поширилися і в сусідніх містах. І так одного разу Мері Енн отримала запрошення на роботу в цирк.

Виявилось, люд готовий платити величезні гроші, щоб подивитися на «потворність» незнайомої жінки. З часом зовнішній вигляд Мері допоміг їй заробити так багато грошей, що вона з чотирма дітьми переїхала в Америку і стала працювати в знаменитому парку «Дримленд». До останніх днів свого життя жінка тут була одним із найулюбленіших учасників. Мері Енн вдалося перетворити своє нещастя якщо не на удачу, то хоч би на непогане джерело доходу. Померла вона в 1933-му у віці 59 літ. Люди, хворі на акромегалію, рідко доживають до поважного віку: з часом у них починають рости не тільки кістки, а й внутрішні органи, які тиснуть один на одного, викликаючи цілий ряд ускладнень.

Читайте також: Придумали пиво, яке допомагає боротися з коронавірусом

Всього лиш декілька років тому американська компанія Hallmark випустила серію листівок із фотографією Мері Енн Беван в ролі учасниці шоу знайомств наосліп зі знущальним підписом: як то кажуть, очікування і реальність. Листівки продавалися по всьому світу. Якась із них потрапила на очі одному німецькому лікарю, якому доводилося працювати з людьми, що страждали акромегалією. Він був такий обурений, що відправив протест в американську компанію і опублікував відкритий лист, вимагаючи припинити знущання над жінкою, яка довгі роки була медсестрою і, незважаючи на захворювання та огидне ставлення оточуючих, змогла забезпечити гідне життя своїй родині. Незабаром компанія офіційно вибачилась і припинила випускати листівки, але відкликати тираж, який уже був у продажу, відмовилася. «Ми не знали, що ця жінка була хвора», — ​заявили її представники.

Марина ЛУГОВА.