Фото volyn.tabloyid.com.
Життя майбутньому меру Луцька врятував військовий
У Волинській обласній науковій бібліотеці імені Олени Пчілки презентували книгу про багаторічного міського голову Антона Кривицького
... Вже чотири роки, як його немає, але він живе у пам’яті рідних, друзів, соратників, мешканців міста, яке любив, для якого працював. Антон Федорович багато зробив задля соціально-економічного розвитку Луцька. Він жив його проблемами і перспективами, чудово орієнтувався у багатопрофільному господарстві обласного центру Волині і був справжнім господарем міста, авторитетом для підлеглих. На цьому наголошували соратники, друзі під час презентації книги «Антон Кривицький і Луцьк. Переплетені долі».
Спогадами поділилися рідні, які найкраще знали Антона Федоровича, і навіть опоненти, котрими у ті непрості 1990-ті роки були представники націонал-демократичного середовища, зокрема член Української Гельсінської спілки Геннадій Кожевников.
— Він представляв владу під час перехідного періоду. На нього йшов тиск з усіх боків: нашого, обкому партії, — розповідав. — Ми не входили в його становище, а тому було багато дискусій. Але він був одним з небагатьох керівників у місті та області, з котрим представники націонал-демократичного середовища могли говорити напряму, допомагав нам брати участь в акціях, які відбувалися в Києві та Луцьку, — виділяв транспорт, надавав приміщення.
Родину Кривицьких виселили під час операції «Вісла» на Одещину. Але там вона не прижилася, і перебралася на Волинь.
Вражаючий епізод із життя Антона Кривицького розповіла донька його близького друга Юрія Ольхового поетеса і доцентка Київського національного університету імені Тараса Шевченка Ольга Сухомлин, котра теж долучилася до видання книги як літредактор. Історію його щасливого порятунку вона почула, як то кажуть, із перших уст. Антон Федорович мало кому розповідав її. Може, тому, що то болючі рядки його біографії, біографії багатьох холмщаків.
Родину Кривицьких виселили з рідної домівки під час операції «Вісла» на Одещину. Але там вона не прижилася, тож вирішила перебратися ближче додому, на Волинь. Мама з маленьким Антоном, загорненим у ковдру, їхала на даху поїзда, бо місця у вагоні не вистачило. А в ті часи промишляли бандити. Нападали на потяги, щоб поживитися нехитрим крамом переселенців. Тож один із них закинув гак на дах і підчепив ковдру з маленьким Антоном. Мама вхопилася за неї, тягнула до себе з усіх сил, а грабіжник — до себе. На щастя, у поїзді їхали військові. Зачувши голосіння жінки, один із них вистрілив у бандита. Це врятувало дитину.
Зазначимо, що книга про харизматичного мера створювалася 1,5 року, і вийшла у видавництві ПП «Волинська друкарня» накладом 500 примірників.
Читати також: Сенцов став батьком утретє і показав новонароджену дочку
