Про невідомий вогонь, котрий спалював людей, залишаючи все інше неушкодженим, писали видатні письменники Чарлз Діккенс, Еміль Золя, Герман Мелвілл та інші. Але лише у ХХ столітті невідомим феноменом самозагоряння зацікавилися серйозні вчені...
За легендою, титан Прометей взяв вогонь у богів і подарував його людям. Не передбачив, що крім блага, приніс їм і небезпеку. Пожежі переслідували людство з давніх-давен. Жертвами стали мільйони людей. Трагедії ці зрозумілі. Проте виявилося, що часом вогонь приносить трагедії, причини яких ніхто досі не розгадав... 5 грудня 1966 року у невеликому американському містечку Каудеспорт контролер Дон Госнелл ходив по будинках й перевіряв газові лічильники. Зайшов у будинок № 403 до знайомого лікаря, тепер пенсіонера, покликав господаря, але той не відгукнувся. Почав його шукати. Зайшов у ванну й побачив там купку попелу, поряд лежав протез й обвуглена частина правої ноги в зовсім цілому черевику. Згодом ніяких пояснень слідство не запропонувало й не могло сказати, чому згоріла людина. В січні 1979 року було знайдено обгоріле тіло американки Крістіни Дарбі. У травні 1981 року в квартирі згоріла дотла Меррі Каран. Криміналісти стверджували, що пожежі сталися від куріння в ліжку. Але, крім тіл, нічого більше не згоріло, навіть постіль. Тим більше, сусіди стверджували, що обидві ніколи не палили цигарок... 7 квітня 1919 року одна з англійських газет розповіла про загадкову загибель письменника Джорджа Джонсона. О півтретьої ночі його було знайдено мертвим у своїй кімнаті. Нижня частина тіла цілком згоріла, але ні на одязі, ні в кімнаті не було жодних слідів вогню. У кишені штанів письменника була велика пачка грошей, але ні штани, ні гроші не згоріли. Легенди про самозагоряння дійшли до нас з глибокої давнини, але їх досить довгий час ніхто серйозно не сприймав. І лише з початку ХVІІІ століття, коли такі випадки почали реєструвати в офіційних документах, їх почали вважати достовірними. Про невідомий вогонь, котрий спалював людей, залишаючи все інше неушкодженим, писали видатні письменники Чарлз Діккенс, Еміль Золя, Герман Мелвілл та інші. Але лише у ХХ столітті невідомим феноменом самозагоряння зацікавилися серйозні вчені. Вони зібрали і систематизували понад 200 випадків цього загадкового явища, що мали місце вже у наші дні. Проте найбільше зацікавлення викликають розповіді тих небагатьох людей, котрі самі стали жертвами невідомого вогню, але залишилися живими. Американець Джеймс Гамільтон, прокинувшись вранці, відчув пекучий біль в лівій нозі. Відкинувши ковдру, побачив язик полум’я, що виривався з його ноги. Спробував гасити — нічого не вийшло. Тоді обома долонями міцно затис місце горіння, перекриваючи доступ кисню. Вогонь погас і полум’я зникло. Був час, коли стверджували, що жертвами самозагоряння стають алкоголіки, чиї тіла просякнуті спиртом і тому спалахують від найменшої іскри, особливо, якщо ті ще й палили цигарки. Ця теорія виявилась хибною, бо було доведено, що багато загиблих взагалі не вживали спиртного й зовсім не палили. І в ХХІ столітті ні вченим, ні медикам, ні криміналістам не вдалося розгадати дивного явища — раптового самозагоряння людини. Вони визнали, що джерелом загоряння є сам людський організм. Проте, чому так відбувається, досі ніхто не дав чіткого пояснення...
