Школа, сільрада й монастир — як на одній долоні. Без взаємодії ніяк: монахині навіть у місцевому фестивалі брали участь.
Чи зимно нині у Зимному? (Відео, фото)
Лютневої пори це село Володимир-Волинського району вражає подвійним ритмом життя: на території місцевого монастиря іскриться спокій, а поза ним люди зайняті земними справами (ремонтують школу, ходять по хліб, рубають дрова)
«Ось таке село», — кажуть про себе мешканці Зимного
Молитва молитвою, а робота роботою
— Зимне? Там, де монастир.
— Знаю-знаю, це те село, де Католик.
Ось так відповідають, приміром, у Луцьку, коли їх запитати, що вони чули про цей населений пункт (який нині ще є і центром територіальної громади). Воно й не дивно, що мають саме такі асоціації: Святогорський Успенський Зимненський монастир тут (за Вікіпедією) з 1001 року. Розкошує в самісінькому центрі села. Обіч нього — сільрада й школа. Як на одній долоні.
Тож питаю у голови місцевої громади В’ячеслава Католика (а він за людськими мірками на виборній посаді теж немало — 15‑й рік), чи ходить через дорогу молитися за успішність своїх справ.
Він позирає у вікно на церкву й з півусміхом ділиться: «Як спілкувався з монахинями, то казали, що за це моляться». (У його кабінеті висять три образи, один із них — подарунок з монастиря ще в перші роки його керування.)
Цікавлюся, як гріється люд у Зимному. Голова розповідає, що село газифіковане, але він удома, наприклад, має і дров’яний котел, тож час від часу розминається із сокирою. На роботі ж, як видається, енергія іншого вогню — ділового.
— У центрі Зимного треба максимально зробити реконструкцію приміщень, щоб не стояли пусткою. А щодо території усієї громади, то намагаємося максимально залучати кошти на ремонт доріг. Це пріоритет на 5 років.
— У центрі Зимного треба максимально зробити реконструкцію приміщень, щоб не стояли пусткою. А щодо території усієї громади, то намагаємося максимально залучати кошти на ремонт доріг. Це пріоритет на 5 років.
У цьому — завершуємо роботи до Сельця. У планах — в’їзд до села Хобултова, а далі — Березовичі, Хмелівка… Займаємося цифризацією: намагаємося максимально всі питання в онлайн перевести та децентралізувати свої повноваження в старостинські округи — щоб людина, яка має ґаджет, могла отримати потрібну послугу через інтернет.
Сам пан В'ячеслав має в кабінеті і ґаджет, і записник, і календар з мотиваційними написами.
Голова Зимненської громади радів, що запровадив виїзний прийом громадян.
— Рекомендую всім колегам. Це важливо для розуміння ситуації на місцях, та й люди потребують спілкування і знають, що влада є.
До речі, на вході в будівлю сільради, де розташований Центр адмінпослуг, є оголошення з мобільними телефонами окремих посадовців, зокрема й поліцейського офіцера. Орест Бабій невдовзі з’явиться «на території» й розкаже, що серед головних його нинішніх проблем — домашнє насилля й бездоглядні собаки. Ну і поділиться цікавою ініціативою — шукатиме собі помічників серед школярів. Каже, що комусь із учнів такий досвід може пригодитися на майбутній службі в поліції і що, як буде порядок, усім буде легше.
Молодик і молодички із Зимного
На другому поверсі сільради — бібліотека, що облаштована для потреб сучасного читача, бо книги тут поряд із комп’ютерами й настільними іграми.
З вікон видно, як на території монастиря будують нову церкву. А далі — неозоре поле під білосніжною ковдрою. Ідеальний кадр. Але несподівано зупиняє працівник Центру культури та дозвілля Зимнівської громади Дмитро Терьохін.
Не здумайте фотографувати, бо мені вже охорона за таке обіцяла вікно забетонувати! Он там же вертолітний майданчик Оксани Марченко.
— Не здумайте фотографувати, бо мені вже охорона за таке обіцяла вікно забетонувати! Он там же вертолітний майданчик Оксани Марченко (дружини одіозного політика Віктора Медведчука, чиї телеканали РНБО закрила через антиукраїнськість. — Авт.).
Розпитую про його роботу більше — й одразу зникає інтерес до «небезпечних» краєвидів: переді мною молодик із гурту «Молодички села Зимне»! Цей колектив справедливо хвалиться творчістю в популярній соцмережі! Виступають уже 13 років. Дмитро гукає колегу-співачку Валентину Юрчук, й обоє оповідають, як збирають усмішки радості по Зимному й ще далі.
— Я рік з ними виступаю, — ділиться чоловік, — то тепер кажемо людям, що ми — «Молодик і молодички». Багато співаємо про любов у жартівливій формі. Нам вдячні за настрій, на дні народження й на весілля запрошують. Оце дехто з гурту каже, що пенсійного віку вже, але ж як круто танцюють! Енергійно!
— У нас зараз восьмеро жінок. Я найстарша у гурті, мені 49, — підхоплює словесний пас пані Валентина. — А торік до нас приєдналася Оленка (з 3-го курсу педучилища), то ми помолодшали. Співаємо з Людмилою Просіцькою, Лілією Панасюк (мама Олени), а ще є Ірина Охрімчук, Валентина Сівак, Наталія Гонтарук, я та наш керівник Юлія Панасюк. Нас «на ура» сприймають, і тут, і в ближніх селах на святах ми завжди є. Зараз вчимо жартівливу — «Ой кум, кумочок, одягну нову спідницю із розрізом на бока і піду удвох із кумом танцювати гопака».
Дмитро Терьохін із Валентиною Юрчук уміють і заспівати, й затанцювати.
Згодом Дмитро Терьохін уже на правах гіда пропонує безпосередньо оцінити ще й «земну» принаду Зимного — місцеву амбулаторію.
«Подивіться, яку нам лєчєбніцу зробили!»
Медичний заклад важко оминути: по-перше, розташований на головній вулиці (як і підзвучений дитячим сміхом садочок), по-друге, він дуже показний. Зайти туди закликає нас і жінка з хлібиною, яку зустрічаємо по дорозі: «Ви подивіться, яку нам лєчєбніцу зробили!».
Амбулаторію збудували за 5 з лишком мільйонів гривень, виділених держвладою на розвиток системи охорони здоров’я у сільській місцевості (понад 400 тисяч доклали з місцевого бюджету). Заклад має обслуговувати близько 3 тисяч людей. Але поки туди ходять як у шикарний ФАП, бо хоч презентували ще наприкінці вересня, лікарів ще найняти не можуть.
В’ячеслав Католик пояснив: «Підрядник запевнив, що на завершальній стадії виконавча документація. В межах місяця буде здана. Тоді вже й отримання дозволу на експлуатацію».
— Хтось знає, що ви тут? — непокоїлася фельдшерка, коли я відрекомендувалася, та все ж показала ідеальні маніпуляційну, лікарські кабінети й навіть реєстратуру. У цьому кутку Зимного гаряче, пахне свіжою штукатуркою й безлюдно.
Є в амбулаторії обслуговувати й людей з інвалідністю
Місцева мешканка пані Марія, яка живе через дорогу, каже, що зараз до медиків їздить у Володимир. А тоді показує вулицю Миру, яка є тутешньою родзинкою, бо «коли несуть Чудотворну Зимненську ікону, тут забито людьми й машинами».
Цікавлюся, чи є у селі непорозуміння на релігійному ґрунті, бо ж духовна споруда підпорядкована Московському патріархату.
Жінка заперечно хитає головою, як і всі інші, яким ставила це питання. Каже, що українські церкви є в місті й у сусідніх Фалемичах, тож хто хоче, то йде туди.
Фото з фейсбук-сторінки Святогорського Успенського Зимненського монастиря:
Насамкінець із теплом у голосі запрошує: «Літом приїздіть у монастир. Там, як царство небесне». Поки хапаюся за ближчу в часі пропозицію — навідати царство знань.
У сільську школу їздять учні із самого Володимира
Цього місяця у навчальному закладі закінчують облаштовувати душові кабінки та їдальню. На стінах тут дизайнерські малюнки, а в коридорі — диванчики. Капітальний ремонт, заміна усіх мереж, благоустрій — усе це колектив школи І–ІІІ ступенів — ліцею села Зимне здобув завдяки урядовому проєкту в освіті.
У кожному кабінеті - тематичні малюнки на стінах. У класі англійської - головний лондонський годинник.
У комфорт й економію (сучасні системи опалення, електрики й каналізації) інвестовано 12 млн 600 тисяч: 10 млн — з держбюджету, решту дофінансувала сільрада. Директорка Юлія Степанюк не могла нахвалитися теплою школою, музичною студією й розумними вихованцями.
— Відчуваєте, як у нас? Сучасна система опалення, удвічі менше води в ній. Раніше я на підборах не ходила взимку на роботі, а тепер і в спортзалі діти у футболках!
У шкільному коридорі учні мають змогу присісти не на дерев'яні лави, а на ось такі зручні диванчики
У школі є душові кабінки й оновлена сучасна їдальня.
- У нас же які хороші результати ЗНО! Є в школі секції Малої академії наук, діти — призери обласного й всеукраїнського рівнів. Маємо високі показники з біології та інформатики. Зі 168 учнів стало 228, - ділиться директорка.
- У нас же які хороші результати ЗНО! Є в школі секції Малої академії наук, діти — призери обласного й всеукраїнського рівнів. Маємо високі показники з біології та інформатики. Зі 168 учнів стало 228. Старшокласники обирають біотехнологічний чи інформаційно-технологічний профіль. Діти з міста почали їздити до нас, - ділиться пані Юлія.
Окремо згадує про музичну школу і шкільний хор. З дітьми займаються, зокрема, Ольга Стойка та Людмила Козак.
А це бібліотека, тут ще будуть оновлення.
А ще вчителі й учні тут користуються тільки електронними журналами й щоденниками…
От таке село!
