«Мене, мою родину та моїх близьких влаштовує повністю той курс на ЄС і НАТО, який був заданий Порошенком».
Артем Запотоцький після кулі снайпера опинився в інвалідному візку, але знову вийшов би на Майдан
Активіст Революції гідності Артем Запотоцький (на фото), удостоєний ордена «За мужність» III ступеня, про свою присутність у сесійній залі Волинської обласної ради каже: — Я не потребую, аби мене шкодували чи співчували мені. Бажання інше — нехай дивляться обранці, зокрема ті, хто думає, ніби війна вже закінчилася, і розуміють, що це не так. Я нагадую їм, у якому стані наша країна і як важливо вберегти те, за що віддали життя справжні патріоти
«Він не з тих, кого можна було не пустити на Майдан»
Цими днями минає сім літ із часу тих лютневих подій 2014-го, які забрали Героїв Небесної сотні. Лучанин Артем Запотоцький після важкого поранення опинився в інвалідному візку…
Восени 2013-го, коли в Києві почався Євромайдан, у Запотоцьких уже було двоє діток, донька Іринка — зовсім маленька, бо народилася того ж року, у квітні. Проте Артем твердо вирішив їхати з друзями до столиці. Після 30 листопада, коли розігнали студентів, жорстоко побивши їх, усім стало зрозуміло, що попереду не Помаранчева революція з її романтикою.
— Мене не раз запитували: «Як ти відпустила Артема — у вас же двоє маленьких дітей!?» — згадує його дружина Тетяна. — Але він не з тих, кого можна було не пустити на Майдан. Зрештою, хіба не заради сина і доньки він поїхав!
18 січня Запотоцький укотре вирушив до столиці. З того, що побачив у Києві, розумів, чим усе може закінчитися. Але тоді він не знав, як зміниться його життя після 20 лютого…
І сьогодні, каже Артем, не побоявся б куль: усе повторилось би — так само був би на Майдані.
Цього дня в Артема Запотоцького влучила снайперська куля. Один із його друзів, який також був на Майдані, зателефонував Тетяні і сказав: «Набери Артема». Вона зрозуміла: щось трапилося. На її дзвінок відповіла волонтерка «швидкої допомоги». Довідалася, що якраз тривала операція.
— Я знала, яке поранення в Артема, — згадує жінка. — Знала, що пошкоджений хребет, й усвідомлювала, чим це може закінчитися. Але свої переживання мусила тамувати в собі. І не панікувати, адже поряд — маленькі діти. Нам треба було самим налагоджувати своє життя… З Артемом по змозі підтримувала зв’язок, оформляла документи для його виїзду за кордон. 7 березня чоловік уже був у клініці Ізраїлю, куди його відправили із ще кількома пораненими на Майдані.
Активіст Революції гідності вдячний лікарям, волонтерам, просто хорошим друзям, які були поряд з ним у важкі хвилини боротьби за життя. А особлива вдячність чоловіка — коханій дружині, яка його чекала і дочекалася вдома аж у червні.
«Мої діти є для мене мотивацією у житті»
Це той випадок, коли лікарі не беруться щось прогнозувати. Теоретично, як каже Артем, усе має бути добре. На це «добре», що насамперед залежить від Божої волі, і надіється чоловік. І не просто надіється, а й працює над тим, аби м’язи не атрофувались, аби суглоби не втратили рухливості, аби бути у формі.
— Мій ранок починається з того, що годину-півтори займаюся спеціальними фізичними вправами, — розповідає Артем Запотоцький. — Ну і далі впродовж дня — рух.
Звичайно, чоловік шкодує, що тепер не може активно відпочивати — піти з дітьми погуляти на природі. Чи пробігтися по парку зі своїм собакою, як це було раніше (колись він навіть моржував, на Водохреща в ополонку занурювався). За сім років з часу лютневих подій уже встигла вирости донька Іринка, яка народилася навесні 2013-го. Нині вона — другокласниця. Семикласником став син Олександр, названий на честь свого дідуся.
— За час, що минув, — каже активіст Революції гідності, — я дуже багато переосмислив. Сконцентрувався на вихованні своїх дітей, які є для мене мотивацією у житті…
А ще такою мотивацією для Артема Запотоцького є його активна позиція в громадсько-політичному житті. Він був депутатом Луцької міської, а тепер є обранцем Волинської обласної ради від партії Петра Порошенка «Європейська Солідарність».
Читайте також: Дружина Артема Кравця заявила, що не боїться зради чоловіка: «Він старий дід-пердун і йому вже не до тьолочок»
— Для мене, — зізнається, — це і причетність до вирішення важливих справ, і спілкування з людьми. А загалом — смисл рухатися далі у житті. Я не маю постійної роботи на платній, як кажуть, основі, але періодично комусь допомагаю своїми юридичними консультаціями, щоб не втрачати кваліфікації, бути в темі, слідкувати за змінами в законодавстві.
…Сім років тому Артем Запотоцький пішов на Майдан, бо постало питання, в якій же країні житимуть його син і донька. Він не міг бути байдужим, коли вирішувалася доля України. І сьогодні, каже Артем, не побоявся б куль: все повторилося б — так само був би на Майдані.
