«Для тебе все важливе».
Простір для імпровізації
— Чи є у вас план, містере Фікс? — Звісно ж, він у мене є! Головний. І три запасних. Тому що у всіх є плани. На майбутнє. На день. На квартал. На рік
Щоденники, розграфлені погодинно. Список справ. Найважливіших. Дуже важливих. Просто важливих. Важливих не дуже. Тих, які можна делегувати з обов’язковим контролем результату. Ну і рутинних. Які мусово зробити, бо інакше світ опанує хаос.
Ми боїмося хаосу. Невпорядкованості. І коли щось іде не так.
Ми все робимо для того, аби все ішло — так.
Садочок, школа, університет, одруження, діти, внуки, справа до душі між цим усім, вдале фото на пам’ятнику з граніту. Життя і його найважливіші віхи.
Ми боїмося хаосу. Невпорядкованості. І коли щось іде не так.
Яким і де ви бачите себе через 5 років? А через 10? Дуже гарні запитання. Безвідповідально не ставити їх самому собі…
Ставиш. Відповідаєш. Малюєш план.
Ось пункт А. Ти зараз у ньому. Ось пункт Б. Бажана локація через Х років. Відстань. Швидкість поїзда. Все є. І задача ніби легка. І запросто може статися, що ти і опинишся там, у тому пункті Б…
Якщо нічого особливого не станеться. З тобою, з поїздом, з колією, з країною, з планетою, із Всесвітом.
А воно ставалося. І не раз. То всесвітній потоп, то велике переселення народів, то перестройка, то сьома реформа реформованих реформаторів, то пандемія, то кохання прийшло, звідки не чекали. І все! Все! Паровоз ромашки нюхає. Ти сидиш і плачеш. Пункт Б бовваніє за видноколом. Але тобі вже туди не треба.
Або треба. Але тепер туди — лиш по воді. І ось ти вже дмухаєш на ту воду. Бо вже обпікся. Вивчаєш, де в тій воді брід, де мости, який там рельєф дна. Для тебе все важливе. Витоки. Глибина. І місце впадання в море. Бо ж треба все передбачити. Упередити негативні наслідки. Запобігти. Уберегти. Забезпечити результат.
Знов карта, знов план.
Кажеш, простір для імпровізації? Нехай в тому просторі буде просто грядочка з передбачуваними огірочками. Петрушкою. І рядочком мальв.
Господи, а можна, я ще розкидаю солому? Всюди, де зможу впасти. Якщо щось піде не так… Мені ж завжди потрібні відповіді. Остаточні, як вирок.
Кажеш, простір для імпровізації? Нехай в тому просторі буде просто грядочка з передбачуваними огірочками. Петрушкою. І рядочком мальв.
І гарантоване у підсумку щастя щоб не підлягало оскарженню.
У мене ж, як і у всіх — плани. Мені необхідні гарантії. І залізобетонна впевненість у тому, що все буде добре, і «добре» те буде — назавжди…
…Точно — імпровізація?
Штош, паровоз… будемо разом квіти нюхати…
