На білій стіні, на видноті, — портрети обох батьків.
Діти загиблих на Майдані батьків, шукаючи правду, знайшли своє кохання
Володимир Бондарчук та Ірина Хомяк познайомилися на зустрічі родин Героїв Небесної сотні, коли намагалися дізнатися обставини загибелі своїх батьків. Мабуть, той день був доленосним. Нині подружжя живе у селі Голишів Луцького району. Виховують семимісячного Устима. Портрети обох найрідніших людей висять у хаті на стіні — вони у їхній пам’яті і в серці
«Спілкування — то була найкраща психологічна допомога»
У телефонній слухавці — приємний жіночий голос. Ірина каже, поки синочок спить, можемо розмовляти, бо семимісячний Устим рухливий та непосидючий. Прокинеться — і вимагатиме маминої уваги й любові. Говоримо про Майдан. Бо він став не тільки простором боротьби й перемоги, а й простором любові. Місцем зустрічі, завдяки якій народилася не одна нова родина. Саме в Києві під час протестів Володимир Бондарчук та Ірина Хомяк втратили батьків: Віктор Хомяк загинув 27 січня 2014-го, Сергій Бондарчук — 20 лютого. Шукаючи правду, вони знайшли одне одного. У травні 2017-го одружилися.
Їх поєднало горе: Володимир та Ірина одружилися через три роки після революційних подій.
— В перші місяці відбувалося багато зустрічей родин загиблих на Майдані: там ми і познайомилися, — розповідає Ірина. — Це були люди, які розуміли одне одного, яких поєднував спільний біль, тож ми відчували нагальну потребу бачитися і далі. Спілкування — то була найкраща психологічна допомога для нас. У якийсь момент ми всі стали як одна родина. Якось поїхали в гості до знайомої зі Львова: я, Володя і батько Устима Голоднюка. Спочатку ми сприймали одне одного як хороших друзів, просто товаришували. А через деякий час він зателефонував, сказав, що приїде до Луцька. І так усе почалося.
Читайте також: У громаді на Волині видали заміж дівчину, яка виховувалася при монастирі (Фото).
Володимир за фахом спеціаліст інформаційних технологій, системний інженер, програміст. Два-три рази на місяць буває по роботі в Києві. Тож із малечею Ірині допомагає мама. Жінки часто думають про те, як би бавилися з онуком обидва дідусі.
«Смерть тата й досі оповита нерозгаданою таємницею»
Батько Ірини загинув 27 січня 2014 року, його знайшли повішеним на ялинці на Майдані. Ця смерть була однією з найбільш незбагненних в історії протестів. Через декілька днів після того, як 22 січня 2014-го на Майдані з’явилися перші жертви, зранку надійшов дзвінок на 102. В епіцентрі протесту, де розташовані десятки камер спостереження, де працювали сотні фото- і відеокореспондентів, де перебували тисячі мітингувальників, — ніхто не бачив, що саме відбулося. Тоді офіційною версією було самогубство. Водночас у багатьох виникли сумніви.
Мені зателефонував із Києва слідчий і сказав, що тата знайшли вбитим. Справа відкрита і досі, але, по суті, нічого не змінилося.
— Тато займався вдома господарством, любив дуже риболовлю, мав золоті руки, — розповідає Ірина. — Захоплювався садівництвом, і все у нього легко приймалося. Його рішення поїхати на Майдан ми підтримували, бачили, що це його окрилює. Перший раз він побував там після побиття студентів, коли повернувся, то постійно дивився новини. Говорив, що там такі люди зібралися, яким дійсно болить Україна, які не хочуть утікати за кордон, а мріють побудувати тут Європу. Був активним учасником Майдану і в Луцьку. Зранку 27 січня ми говорили телефоном: він сказав, що йде з нічного чергування відпочивати у Будинок профспілок. Збирався повертатися додому, але не встиг на маршрутку. Близько десятої години подзвонили на стаціонарний на роботу і запитали, чи я знаю Віктора Хомяка. Кажу: «Так, це мій батько» — на тому й обірвали розмову, поклавши трубку. Через деякий час мені зателефонував із Києва слідчий і сказав, що тата знайшли вбитим. Справа відкрита і досі, але, по суті, нічого не змінилося.
Нагадаємо, українські трактористи, комбайнери і коваль в Єгипті відпочивали.
«Володимир Голоднюк — хрещений батько нашого Устима»
— Тата Володі вбили 20 лютого біля Жовтневого — пострілом у спину, — розповідає Ірина. — Він працював учителем фізики, поїхав на Майдан після побиття студентів. З часом нам вдалося зрозуміти, що батька поранили, коли він ніс іншого пораненого від виходу метро «Хрещатик» у напрямку Майдану по стороні Жовтневого. Куля пройшла навиліт, і точно встановити, хто саме стріляв, досить важко. Ми зустрічалися з авторкою книги «Каміння Майдану» Климентією Димид, яка була 20 лютого біля Жовтневого, і, власне, в неї Володя знайшов знімок свого пораненого батька, як його несли. Все по крихтах збираємо і досі. Ми продовжуємо шукати…
По той бік проводу запановує пауза. У мене теж підступив гіркий клубок до горла. Порушує тишу Ірина. Нарешті в її голосі відчувається оптимізм.
— Живемо зараз у Голишеві: тут народився тато, я і побачив світ наш синочок. Володимир Голоднюк — хрещений батько Устима. Було багато варіантів імен, але ми вибирали таке, яке неможливо було би перекрутити на російський манер. Зупинилися на цьому: Устим означає справедливий.
